ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/5783/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної іпотечної установи та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів Дідиченко М.А., Михальської Ю.Б., Пономаренка Є.Ю.
від 13.02.2019
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"
до Державної іпотечної установи,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання припиненими відносин за договором
за участю представників:
позивача: Іванова О.В., Заміховський М.М., Дмітрішин Д.М.
відповідача: Чалов А.О., Тодосієнко В.М.
третьої особи: Сотнікова І.В.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи про:
- визнання припиненим з 05.06.2015 права застави по договору застави майнових прав № 7/1-З від 15.10.2008, укладеному між ним та відповідачем;
- визнання припиненим з 05.06.2015 договору відповідального зберігання від 15.10.2008, укладеного між ним та відповідачем.
Позовні вимоги мотивовані тим, що право застави за укладеним між сторонами у справі договором застави по договору застави майнових прав № 7/1-З від 15.10.2008 припинилось на підставі частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України у звʼязку з припиненням зобовʼязання, забезпеченого заставою, з огляду на його виконання боржником в обсязі, передбаченому частиною 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який, за твердженням позивача, є спеціальним нормативним актом у спірних правовідносинах, в яких приймає участь неплатоспроможний банк, який з 05.06.2015 перебуває в стадії ліквідації. Позивач зокрема зазначає про те, що зобовʼязання з повернення основної заборгованості за кредитним договором є виконаним, зобовʼязання зі сплати відсотків за користування кредитом відсутнє, що сторонами не оспорюється, зобовʼязання зі сплати інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних та процентів за користування грошовими коштами не є забезпеченими спірною заставою, не впливають на чинність чи припинення застави, а зобовʼязання зі сплати пені за неналежне виконання умов кредитного договору не входять до обсягу відповідальності, передбаченого абзацом 2 частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який передбачає погашення вимог заставодержателя лише в частині основної заборгованості та нарахованих відсотків. За твердженням позивача право поруки підлягає припиненню саме з 05.06.2015 - з дати введення в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" ліквідаційної процедури. Також позивач зазначає, що в силу припинення договору застави є припиненим і укладений між ним та відповідачем договір про відповідальне зберігання від 15.10.2008, який є похідним від договору застави.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
15.10.2008 між Державною іпотечною установою (кредитор, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (позичальник, позивач) був укладений кредитний договір № 7/1 під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами (далі по тексту - кредитний договір), згідно з пунктом 1.1. якого кредитор зобовʼязався надати позичальнику на умовах цього договору, а позичальник зобовʼязався прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 700 000 000,00 грн (далі за текстом - кредит рефінансування) та сплатити відсотки за користування кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит рефінансування надається позичальнику на строк до 10.04.2009 (пункт 1.2. договору).
У пунктах 1.4.1., 1.4.2. кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитом рефінансування позичальник сплачує кредитору відсотки наступним чином: відсотки за користування кредитом рефінансування розраховуються в розмірі 9,9 % річних та нараховуються за методом "факт/факт" на фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту рефінансування до настання терміну, зазначеного у пункті 1.2. договору.
Відповідно до пунктів 2.2.1., 2.2.2. кредитного договору позичальник зобовʼязався не пізніше дня погашення кредиту рефінансування з урахуванням графіку сформувати портфель іпотечних кредитів у національній валюті України - гривні, що відповідають вимогам до кредитів. У строки, обумовлені договором, погасити кредит рефінансування та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати відсотки за користування кредитом рефінансування, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобовʼязань по цьому договору на першу вимогу кредитора сплатити штрафні санкції, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати сплачені збитки.
Додатковою угодою № 1 до кредитного договору № 7/1 від 15.10.2008 був доповнений пункт 1.1. першого розділу кредитного договору підпунктами 1.1.1., 1.1.2. наступного змісту: з 23.03.2009 сума кредиту рефінансування, яку кредитор надає позичальнику, а останній зобовʼязується повернути, складає 693 595 080,00 грн.
15.10.2008 з метою забезпечення зобовʼязань за кредитним договором, між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", (заставодержатель) та Державною іпотечною установою (заставодавець) був укладений договір застави майнових прав № 7/1-З (далі по тексту - договір застави), предметом застави за яким є майнові права за кредитними договорами та договорами забезпечення, зазначеними у додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до пунктів 1.3., 1.4. договору застави надане у заставу майно забезпечує виконання заставодавцем зобовʼязань перед заставодержателем за кредитом, наданим згідно з кредитним договором, за рахунок заставленого майна вимоги заставодержателя задовольняються в повному обсязі, уключаючи суму основного боргу, нараховані відсотки, пеню, штрафи, неустойку, в разі їх витребування заставодержателем, та збитки, а також витрати на звернення стягнення на заставлені майнові права.
15.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", як зберігачем, та Державною іпотечною установою, як поклажодавцем, був укладений договір про відповідальне зберігання (далі по тексту - договір зберігання), відповідно до пункту 1.1. якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання кредитні договори, іпотечні договори, договори поруки, отримані від поклажодавця, на виконання умов договору застави майнових прав від 15.10.2008 № 7/1-З та додаткових угод до нього, укладених між сторонами.
Постановою Національного банку України № 83 від 05.02.2015 Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" було віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 26 від 05.02.2015 в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" з 06.02.2015 було запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці та призначено уповноважену особу на здійснення тимчасової адміністрації.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 85 від 23.04.2015 було продовжено здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" до 05.06.2015.
Постановою Національного банку України № 356 від 04.06.2015 відкликано банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" та оголошено про ліквідацію банку.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 113 від 05.06.2015 розпочато ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" та призначено уповноважену особу на ліквідацію банку строком на один рік з 05.06.2015 до 04.06.2016 включно, який за рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 616 від 28.04.2016 був продовжений до 04.06.2018. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2342 від 03.11.2016 строк здійснення процедури ліквідації банку був продовжений на два роки: з 04.06.2018 по 03.06.2020 включно з відповідним продовженням повноважень Уповноваженої особи Фонду.
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи про визнання припиненим з 05.06.2015 - дати введення в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" ліквідаційної процедури права застави по договору застави майнових прав № 7/1-З від 15.10.2008, укладеного між ним та відповідачем з підстав припинення зобовʼязання, забезпеченого заставою, з огляду на його виконання боржником в обсязі, передбаченому частиною 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та про визнання припиненим з 05.06.2015 договору відповідального зберігання від 15.10.2008, укладеного між ним та відповідачем, який був укладений на виконання умов договору застави майнових прав № 7/1-З від 15.10.2008, тобто є похідним від договору застави.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд міста Києва рішенням від 10.09.2018 позов задовольнив повністю. Визнав припиненим з 05.06.2015 право застави за договором застави майнових прав № 7/1-3 від 15.10.2008, укладеним між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра". Визнав припиненим з 05.06.2015 договір про відповідальне зберігання від 15.10.2008, укладений між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра". Стягнув з Державної іпотечної установи на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" судовий збір у розмірі 3 524,00 грн.
Місцевий господарський суд виходив з того, що застава є припиненою в силу відсутності у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" перед Державною іпотечною установою заборгованості за кредитним договором, оскільки основний борг та відсотки за користування ними погашені, а неустойка, інфляційній витрати, три проценти річних та відсотки за користування чужими коштами відповідно до частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не погашаються за рахунок заставного майна в позачерговому порядку у разі знаходження банку в процедурі ліквідації, не входять до обсягу забезпеченого заставою зобовʼязання та погашаються в порядку загальної черговості, встановленої цим законом. Встановивши факт припинення зобовʼязань за договором застави (шляхом сплати заборгованості за кредитним договором та неможливості нарахування неустойки (штрафу, пені) та відсотків, передбачених статтями 625 та 1214 Цивільного кодексу України, суд, врахувавши положення частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які є спеціальними для застосування до спірних правовідносин, дійшов висновку, що припиненими є і правовідносини за договором відповідального зберігання, зобовʼязання за яким є похідними від договору застави.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 13.02.2019 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю. Стягнув з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь Державної іпотечної установи 5 286,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до положень пункту 1 частини 1 статей 593, 599 Цивільного кодексу України, статті 28 Закону України "Про заставу" право застави за укладеним між сторонами у справі договором застави майнових прав № 7/1-З від 15.10.2008 не припинилось, оскільки забезпечене заставою основне зобовʼязання за кредитним договором № 7/1 від 15.10.2008 не було виконане повністю, а саме: не виконане позичальником в частині сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних. При цьому, суд дійшов висновку, що зобовʼязання позичальника зі сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами, які були стягнуті за судовим рішенням у справі № 910/14247/14, виникло не з кредитного договору, а з норм актів цивільного законодавства та не входило до обсягу забезпечених заставою зобовʼязань, у звʼязку з чим заборгованість, стягнута за зазначеним судовим рішенням, не впливає на вирішення спору у цій справі.
Також апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що положення частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" хоч і є спеціальними нормами, які застосовуються до відносин, що виникають у звʼязку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, однак, зазначена норма в редакції, чинній станом на 05.06.2015 - дату, на яку позивач просить визнати зобовʼязання припиненими, не містила положення щодо спрямування отриманих від реалізації заставленого майна коштів лише на погашення основної заборгованості та нарахованих відсотків. За висновком суду положення частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній з 12.08.2015 не передбачають можливості припинення права застави лише у разі погашенням основної суми боргу та відсотків за наявності непогашеного боргу зі сплати штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Врахувавши відсутність підстав для припинення відносин за договором застави, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав і для припинення правовідносин за договором зберігання.
4. Короткий зміст вимог касаційних скарг.
У касаційній скарзі відповідач - Державна іпотечна установа просить змінити мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 та виключити з неї висновок суду апеляційної інстанції про те, що задоволення вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 228 140 524,16 грн відбулося не на підставі та у порядку передбаченому кредитним договором, а на підставі норм Цивільного кодексу України, передбачених статтями 536 та 1048 Цивільного кодексу України, а також виключити висновок суду про те, що стягнуті на підставі статей 536, 1048 Цивільного кодексу України відсотки за користування чужими грошовими коштами не забезпечені договором застави (оскільки кредитним договором не встановлено підстав для їх нарахування, а договором застави - забезпечення), а отже, заборгованість за цим рішенням не впливає на вирішення даного спору. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 відповідач просить залишити без змін.
У касаційній скарзі позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 залишити в силі.
5. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема статей 593, 1048 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України, статті 3 Закону України "Про заставу" та статей 236, 238 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про позадоговірний характер спірних правовідносин у справі № 910/14247/114 та про те, що стягнута з позичальника за судовим рішенням заборгованість зі сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами не була передбачена умовами кредитного договору та зобовʼязання позичальника зі сплати цих відсотків не входило до обсягу забезпечених заставою зобовʼязань. У звʼязку з цим, за твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином судові рішення у справі № 910/14247/14 та в порушення статей 236, 238 Господарського процесуального кодексу України не врахував висновки господарських судів, з яких виходили суди, задовольняючи позовну вимогу про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами. Зокрема залишив поза увагою висновок судів про те, що спірні правовідносини між сторонами у справі № 910/14247/14 виникли саме на підставі кредитного договору № 7/1 від 15.10.2008, відсотки були стягнуті на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України як відсотки за користування кредитними коштами, а базою нарахування відсотків суди визначили розмір основної заборгованості за кредитним договором, що, за твердженням скаржника, свідчить про те, що обовʼязок зі сплати цих відсотків забезпечений спірною заставою.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції:
- дійшов помилкового висновку про те, що положення частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній з 12.08.2015, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки не врахував, що положення зазначеної норми повʼязані саме з моментом запровадження в банку ліквідаційної процедури та діють протягом всього часу її здійснення, у звʼязку з чим неплатоспроможний банк, який перебуває в процедурі ліквідації, яка триває і після набуття зазначеною редакції чинності, правомірно застосовує зазначену редакцію Закону;
- дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для припинення права застави за договором застави майнових прав № 7/1-З від 15.10.2008, оскільки не врахував положення частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній з 12.08.2015, якою встановлені обмеження щодо обсягу задоволення вимог заставодавця за рахунок предмету застави: лише в обсязі тіла кредиту та процентів за користування кредитом, а вимоги щодо сплати пені, інфляційних втрат, та трьох відсотків річних підлягають погашенню в порядку загальної черговості, тобто їх погашення не входить до обсягу задоволення вимог заставодавця, встановленого зазначеною нормою. У звʼязку з цим суд залишив поза увагою те, що позивач позбавлений можливості виставити на продаж заставне майно з метою погашення вимог заставодавця в порядку частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки мета такого продажу вже досягнута - вимоги заставодавця щодо сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитом, які підлягають задоволенню за рахунок заставного майна, погашені в повному обсязі, а всі інші вимоги не можуть бути погашені за рахунок предмету застави, у звʼязку з чим застава є виконаною, а право застави припиненим;
- залишив поза увагою, що вимоги Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" щодо сплати пені, трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань та відсотків за користування чужими коштами, які підтверджені відповідними судовими рішеннями, акцептовані (визнані) неплатоспроможним банком та включені до сьомої черги погашення;
- порушив принцип остаточності судового рішення та частину 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не врахував встановлені Господарським судом міста Києва у рішенні від 13.09.2016 по справі № 910/11633/16, яке набрало законної сили, обставини виконання в повному обсязі обовʼязків за договором застави майнових прав № 7/1-З від 15.10.2008 та обставини відсутності права вимоги Державної іпотечної установи на звернення стягнення на заставне майно в обсязі, більшому, ніж передбачено частиною 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які є приюдиційними для цієї справи;
- безпідставно відмовив у задоволенні позовної вимоги про припинення договору про відповідальне зберігання від 15.10.2018, який є похідним від договору застави.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" у відзиві на касаційну скаргу Державної іпотечної установи просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що спірні правовідносини, що склались між сторонами у справі № 910/14247/14, є правовідносинами щодо безпідставного набуття та збереження майна, які за своєю правовою природою мають позадоговірний, деліктний характер, у звʼязку з чим стягнуті за зазначеним судовим рішенням відсотки за користування чужими грошовими коштами за своєю правовою природою та підставами виникнення не є договірними та не стосуються спірних правовідносин у цій справі, які є договірними.
Державна іпотечна установа у відзиві на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду в частині, що не оскаржується Державною іпотечною установою, залишити без змін, посилаючись на те, що позивач безпідставно посилається на норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які не встановлюють та не визначають підстав або випадків та порядку припинення застави, а позивач тлумачить зазначену норм на власний розсуд, розширюючи її зміст. Також в спростування доводів скаржника щодо неможливості виставити на продаж заставне майно посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.08.2018 у справі № 910/13405/17, відповідно до якої віднесення кредиторських вимог до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів, як таких, що забезпечені заставою, не позбавляє заставодержателя права на позачергове задоволення цих вимог за рахунок цього майна у встановленому чинним законодавством порядку. Також зазначає про помилковість посилання скаржника як на приюдиційні на обставини, встановлені Господарським судом в рішенні від 13.09.2016 по справі № 910/11633/16, оскільки обставини виконання зобовʼязань зі сплати штрафних санкцій та інших платежів за кредитним договором при розгляду зазначеної справи не досліджувались, в зазначеному рішенні були встановлені обставини погашення позичальником суми основної заборгованості, а не виконання ним основного зобовʼязання, а позивач помилково ототожнює зазначені поняття.