ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/7654/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у місті Києві
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Баранова Д.О.
від 05.12.2018
постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Коробенка Г.П., Тищенко А.І., Козир Т.П.
від 25.02.2019
за позовом Головного територіального управління юстиції у місті Києві
до 1. Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
2. Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
про визнання договору недійсним
за участю представників:
позивача - Колток О.М.
відповідача 1 - Гарковенко С.В.
відповідача 2 - не зʼявився.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
До Господарського суду міста Києва звернулось Головне територіальне управління юстиції у місті Києві з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про визнання договору недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував про те, що між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" та Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві 04.03.2015 було укладено договір №8031024200201 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та субʼєктам господарювання. Як вказував позивач, розрахунок здійснюється на підставі підписаного обома сторонами акту наданих послуг. В той час враховуючи, що договір про надання послуг №8031024200201 був підписаний 04.03.2015 та не був зареєстрований в органах казначейства, оплат у період з 01.12.2014 по 04.03.2015 не могло бути. Відповідач не направляв актів позивачу, оскільки обовʼязку направлення актів не передбачено договором № 8031024200201.
Позивач зазначав, що ним сплачувались послуги з централізованого опалення за договором №319-11/14/1 на підставі актів наданих послуг, в межах чинного законодавства України. Укладення договору №8031024200201 від 04.03.2015, на переконання позивача за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків є порушенням ч. 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України та є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Як встановлено господарськими судами, 04.03.2015 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - виконавець) та Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві (далі - споживач), що є орендарем нежитлового приміщення корп. 2, будинок 24, пр-т. Науки у м. Києві було укладено договір №8031024200201 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та субʼєктам господарювання за умовами якого виконавець зобовʼязувався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобовʼязується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Згідно п. 3.1. договору, опалювальна площа приміщення 030 3 м.кв.
Пунктом 5 договору передбачено, що тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. До встановлення і в разі відсутності тарифів на послугу з централізованого опалення застосовуються тарифи, встановлені в додатку № 2, що є невідʼємною частиною даного договору.
Згідно з п. 6 договору на момент укладання договору тарифи на послуги становлять: за централізоване опалення - 1105,38 грн/Гкал (без ПДВ) при наявності засобу обліку теплової енергії, 28,00 грн/м.кв (без ПДВ) при відсутності засобу обліку теплової енергії; за централізоване постачання гарячої води - 58,27 грн/м.куб (без ПДВ) при наявності у приміщенні засобів обліку гарячої води.
У разі зміни тарифів оплата за централізоване опалення та гаряче водопостачання споживачем здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до договору (п. 7 договору).
Пунктом 8 договору передбачено, що плата за надані послуги справляється згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за № 630.
Відповідно до п. 14 договору плата за послуги вносяться у безготівковій формі на рахунки підприємства: за централізоване постачання гарячої води - р/р260333058201 в ПАТ "Ощадбанк" в м. Києві, МФО 322669; за централізоване опалення - р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Ощадбанк" в м. Києві, МФО 322669.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим (п. 13 договору).
Підпунктом 1 п. 18 даного договору, споживач зобовʼязаний оплачувати послуги у встановлений договором строк та відповідно до підпункту 7 п. 18 та п. 15 у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у розмірі встановленому законодавством.
Пунктом 32 передбачено, що цей договір укладається до 31.12.2015 і набирає чинності з 01.07.2014.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п. 33 договору).
Разом з тим, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині переданих йому майна, прав та обовʼязків згідно з розподільним балансом, а також в частині прав та обовʼязків, що визначені частиною 13 розділу XVIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії", зокрема, повʼязаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією. Таким чином, подальше виконання раніше укладених договорів у сфері постачання електричної енергії, замість Публічного акціонерного товариства "Київенерго" здійснюватиме з 01.03.2018 Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі".
Позивач вказує, що Головне територіальне управління юстиції у місті Києві є орендарем житлового приміщення, розташованого у місті Києві на проспекті Науки, 24 корпус 2, на підставі договору оренди № 6911 від 10.09.2014, укладеного із Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву.
Пунктом 5.10. передбачено, що орендар зобовʼязується протягом 15 днів після підписання договору оренди укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.
Як про це зазначає позивач, 26.11.2014 ним було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна (за адресою: м. Київ, проспект Науки, 24, корп. 2) та надання комунальних послуг орендарю № 319-11/14/1 (далі - договір №319-11/14/1) з Державним закладом післядипломної освіти "Центр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості", правонаступником якого є Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України (балансоутримувач), та здійснено реєстрацію зобовʼязань в органах казначейства відповідно до вимог Порядку.
Балансоутримувач послуги отримував через іншого споживача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловик-плюс", з яким у Публічного акціонерного товариства "Київенерго" був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8031014 від 01.11.2003. Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловик-плюс" здійснювало нарахування за послуги з опалення по особовому рахунку Державного закладу післядипломної освіти "Центр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості" № 8061003. В рахунках Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на оплату № 28033 від 31.03.2015 та № 46595 від 30.04.2015 зазначено покупцем послуг - Державний заклад післядипломної освіти "Центр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості".
Відповідно до п.п. 2.1.2. договору №319-11/14/1 балансоутримувач будівлі зобовʼязується забезпечити надання комунальних послуг.
Згідно з додатковою угодою №1-1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг до договору № 319-11/14/1 від 26.11.2014 по проспекту Науки, 24, корп. 2, м. Київ сторони домовились продовжити дію даного договору та викласти його п. 5.1 в наступній редакції: "Цей договір укладено з 26.11.2014, згідно п. 3 ст. 631 ЦК України, і діє до 31.12.2015".
Позивач вказував, про те, що додаткова угода № 1-1 до договору № 319-11/14/1 є доказом, що оплати у 2015 році за центральне опалення на суму 130 639,18 грн, (платіжне доручення №1900 від 01.09.2015 по акту №НП-10 від 13.08.2015 за договором №319-11/14/1, платіжні доручення №1391 від 22.06.2015 по акту №НП-5 від 22.06.2015 за договором №319-11/14/1, платіжні доручення №1250 піл 12.05.2015 по акту №НП-2 від 12.05.2015 за договором №319-11/14/1) здійснювались на підставі діючого договору №319-11/14/1.
Звертаючись з даним позовом, позивач вказував, що договір про надання послуг № 8031024200201 від 04.03.2015 був підписаний 04.03.2015 та не був зареєстрований в органах казначейства, то оплат у період з 01.12.2014 по 04.03.2015 не могло бути. Відповідач не направляв актів позивачу, оскільки обовʼязку направлення актів не передбачено договором № 8031024200201.
Таким чином, мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказував, що оскільки, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві сплачувало за послуги з централізованого опалення за договором № 319-11/14/1, на підставі актів наданих послуг, в межах чинного законодавства України, укладення договору №8031024200201 від 04.03.2015, який на переконання позивача за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки, не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, що відповідно є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідачів, залучено до участі у справі співвідповідача -2, 3: Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 замінено неналежного відповідача - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" на належного - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 у справі №910/7654/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Головного територіального управління юстиції у місті Києві, господарськими судами враховано обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018, у справі №910/20103/17 про стягнення заборгованості з оплати послуг опалення за договором №8031024200201 від 04.03.2015, що виникла за період з 01.12.2014 по 01.05.2015, якими за висновком суду спростовано доводи позивача про укладення названого договору без реального настання обумовлених ним правових наслідків.
Господарські суди зазначили, що встановлені судовими рішеннями у справі №910/20103/17 обставини, щодо надання відповідачем-1 та споживання позивачем послуг за договором №8031024200201 від 04.03.2015 спростовує доводи позивача про укладення названого договору без реального настання обумовлених ним правових наслідків.
Твердження позивача про відсутність реєстрації спірного договору в органах казначейства та неможливість у звʼязку з цим виконати зобовʼязання за договором з посиланням на ст. ст. 49, 51 Бюджетного кодексу України не можуть слугувати підставою для визнання його недійсним. До того ж, зазначені норми права передбачають процедуру розрахунку за отримані послуги з постачання теплової енергії після їх фактичного споживання та в межах обґрунтованих лімітів споживання. Проте спір у справі №910/7654/18 не стосується перевищення позивачем обґрунтованих лімітів споживання, встановлених йому, як бюджетній установі, на спірний період, а тому дані твердження не належать до предмета доказування у даній справі.
Господарські суди зазначили, що відповідач-1 подав заяву про застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності, але зважаючи на те, що в процесі перегляду справи встановлено необґрунтованість вимог позивача, а відтак і відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, до спірних правовідносин позовна давність застосуванню не підлягає.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
Головне територіальне управління юстиції у місті Києві 18.03.2019 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі № 910/7654/18, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 по справі № 910/7654/17, та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що рішення та постанова прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до частини 1, 3 статті З11 ГПК України є підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Скаржник зазначає, що посилання господарських судів на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі №910/20103/17 свідчить про те, що суди визнали встановленими та не дослідили обставини справи, які підлягали доказуванню.
Як в оскаржуваному рішенні суду у справі №910/7654/18, так і в постанові Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі №910/20103/17 неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, Закон України №1198 від 10.04.2014 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", не враховано норми ст. ст. 19, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
В п. 32 спірного договору передбачено, що він укладається до 31.12.2015 і набирає чинності з 01.07.2014, та підписано договір 04.03.2015, що не відповідає п. 3 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в якій передбачено набрання чинності договором про надання житлово-комунальних послуг з моменту його підписання.
Оспорюваний договір був укладений на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, розробленого для фізичних осіб.
Судом апеляційної інстанції не взято до уваги порядок оплати житлово-комунальних послуг та механізми здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти юридичними особами (підприємств, установ, організацій) та їх обʼєднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади.
Встановлені судовими рішеннями у справі №910/20103/17 обставини, щодо надання відповідачем - 1 та споживання позивачем послуг за договором №8031024200201 від 04.03.2015 не спростовує доводи позивача про укладення названого договору без реального настання обумовлених ним правових наслідків, а саме: договір про надання послуг №8031024200201 від 04.03.2015 року був підписаний 04.03.2015 року, та не був зареєстрований в Державній казначейській службі України, що вказує на неможливість виконання зобовʼязань за цим договором.
Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні дійшов до безпідставного висновку, виходячи із змісту ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України. Укладення договору №8031024200201 від 04.03.2015, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та пʼятої статті 203 ЦК України, ст. 215 цього Кодексу та є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 235 ЦК України.