ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2019 року
м. Київ
справа № 439/439/16-к
провадження № 51-3922км18
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григорʼєвої І. В.,
суддів Бущенка А. П., Голубицького С. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Зінорук В. В.,
захисника Мисака В. О.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 16 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2017 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 і п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень
За вироком Бродівського районного суду Львівської області від 16 березня 2017 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 15 і п. 6 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 10 років із конфіскацією майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 146 КК - на строк 1 рік, за ч. 3 ст. 289 КК - на строк 7 років із конфіскацією майна, яке є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового складання покарань ОСОБА_1 визначено остаточне-у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.
Відповідно до правилч. 5 ст. 72 КК засудженому зараховано у строк покарання строк попереднього увʼязнення.
Вирішено цивільні позови та питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим: у закінченому замаху на умисне вбивство з корисливих мотивів; у незаконному позбавленні волі людини з таких самих мотивів, способом, небезпечним для життя та здоровʼя потерпілої, із застосуванням зброї; у незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоровʼя потерпілої, вчинених за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд, 25 листопада 2015 року приблизно о 14:38 на автодорозі сполученням Золочів - Броди на відстані 600 м від перехрестя з дорогою сполученням Київ - Чоп, перебуваючи в салоні належного ОСОБА_2 автомобіля марки "Фольксваген Транспортер Т-5" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), за кермом якого була ОСОБА_3, ОСОБА_1 із корисливих мотивів під погрозою застосування вогнепальної зброї (пристрою "ФОРТ-12-Р"), намагався змусити останню одягнути на руки надані ним кайданки. Оскільки потерпіла чинила опір ОСОБА_1, маючи умисел на вбивство з метою заволодіння транспортним засобом, здійснив не менше чотирьох пострілів з указаної зброї у голову ОСОБА_3, тобто виконав усі дії, які вважав за необхідне для настання її смерті. Однак не довів злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі. Унаслідок пострілів потерпілій було заподіяно середньої тяжкості тілесних ушкоджень у вигляді черепно-мозкової травми (забою головного мозку з переламом зовнішньої пластинки тімʼяної кістки), а також легких ушкоджень у вигляді ран, синців та саден. Надалі засуджений прикував ОСОБА_3 кайданками до сидіння автомобіля й попри її прохання відпустити позбавив можливості вільно пересуватись упродовж 50 хв. У такий спосіб ОСОБА_1 заволодів згаданим транспортним засобом, де утримував потерпілу до 15:30 - часу звільнення її сторонніми особами.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) згадані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів скаржника зводиться до того, що його винуватості у вчиненні злочинів не доведено, місцевий суд неповно з порушенням статей 22, 23, 91, 94, 95 КПК розглянув справу, залишив поза увагою недодержання слідчими органами вимог ст. 290 цього Кодексу, не дав належної оцінки зібраним доказам та ухвалив незаконий вирок, який суперечить ст. 374 КПК. На думку засудженого, суд апеляційної інстанції не зважив на допущені порушення, всупереч ст. 404 зазначеного Кодексу не дослідив повторно обставин, установлених під час кримінального провадження, не перевірив усіх доводів сторони захисту, викладених в апеляційній скарзі, й необґрунтовано відмовив у її задоволенні. Вважає, що оспорювана ухвала не відповідає положенням ст. 370 КПК.
На касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_3 та прокурор подали заперечення, в яких, наводячи свої аргументи, стверджують про неспроможність касаційних вимог засудженого та про законність постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило. Потерпіла ОСОБА_3 поінформувала Суд про здійснення такого розгляду без ії участі.