Постанова
іменем України
7 травня 2019 року
м. Київ
справа № 757/2718/16-к
провадження № 51- 532 км17
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,
прокурора Парусова А.М.,
захисника Стороняка В.Я.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Стороняка В.Я. І.В. на вирок Апеляційного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100060007247, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Умань Черкаської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 24 лютого 2016 року вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі ст. 71 КК до пʼяти місяців арешту та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Печерського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року ОСОБА_1 засудженого за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст. 71 КК шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м.Києва від 24 лютого 2016 року, у виді арешту на строк пʼять місяців більш суворим, призначеним цим вироком, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк три роки.
Вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 13 травня 2017 року на підставі ч. 3 ст. 72 КК ухвалено виконувати самостійно.
Апеляційний суд м. Києва скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та 27 вересня 2017 року ухвалив свій вирок, яким визнав його винним за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.186 КК та призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань, призначених вироком Святошинського районного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року, більш суворим, призначеним цим вироком, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
У решті вирок місцевого суду залишив без зміни.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього увʼязнення з 19 січня 2016 року по 20 червня 2017 року, включно, з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 8 листопада 2015 року близько 11 години, знаходячись у приміщенні магазину "Спортмастер", що на бульварі Лесі Українки, 28 у м. Києві, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв куртку "Columbia" вартістю 2 999 гривень, зірвав з неї сигнальну пластикову кліпсу, яку поклав до кишені свого одягу, одягнув на себе вказану куртку та поверх неї свою куртку, після чого попрямував на вихід з магазину, не оплативши вартість товару.
У цей момент спрацювала сигналізація на охоронюваній рамці і ОСОБА_1, зрозумівши, що його злочинні дії викриті, з метою повторного відкритого викрадення чужого майна продовжив свої дії, будучи одягнутим у куртку "Columbia", вибіг з магазину та почав тікати, однак злочин до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_1 наздогнав та затримав охоронець магазину.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, якаїї подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 змінити, застосувати ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України
від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увʼязнення у строк покарання" (далі - Закон № 838-VIII) та зарахувати в строк покарання строк попереднього увʼязнення з 19 січня 2016 року по 27 вересня 2017 року з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі. Вказуючи на положення ч. 2 ст. 5 КК, зазначає, що приписи ч. 5 ст. 72 КК у діючій редакції, яка набрала чинності 21 червня 2017 року, не мають зворотної дії в часі.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Парусов А.М. вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив її залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Стороняка В.Я. та прокурора Парусова А.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.