Постанова
іменем України
7 травня 2019 року
м. Київ
справа № 489/4885/16-к
провадження № 51- 3597км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,
прокурора Парусова А.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Могуренка М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Кесельман М.П. на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2017 року та вирок Апеляційного суду Херсонської області від 27 листопада 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016150040003453, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2017 року ОСОБА_1 засудженого за ч. 1 ст. 186 КК до одного року позбавлення волі; за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК до двох років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
ОСОБА_1 визнано невинуватим у предʼявленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК та виправдано за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Крім того, зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього увʼязнення з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі з 18 липня 2016 року по 13 вересня 2016 року.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
Так, ОСОБА_1 28 червня 2016 року близько 11 години, знаходячись у районі перехрестя вул. Чкалова та вул. 8-ї Слобідської в м. Миколаєві, шляхом ривку відкрито заволодів належним ОСОБА_3 золотим ланцюжком вартістю 18 000 гривень.
Крім того, ОСОБА_1 за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 14 липня 2016 року о 9 годині в районі перехрестя вул. Чкалова і вул. 7-ї Слобідської у м. Миколаєві, 17 липня 2016 року близько 8 години 10 хвилин біля будинку № 215 по вул. Чкалова в м. Миколаєві та 18 липня 2016 року близько 10 години 15 хвилин у районі перехрестя вул. Чкалова і вул. 7-ї Слобідської в м. Миколаєві повторно, відкрито шляхом ривку заволодів майном потерпілих: ОСОБА_4 на загальну суму 14 000 гривень, ОСОБА_5 на загальну суму 5000 гривень; ОСОБА_6 на загальну суму 7500 гривень.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався також у тому, що 29 червня 2016 року близько 9 години 50 хвилин, знаходячись біля ЗОШ № 10 по вул. Батуріна, 20 в м. Миколаєві, повторно відкрито, шляхом ривку намагався заволодіти майном ОСОБА_7 на загальну суму 7000 гривень, проте злочин до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі.
Вироком Апеляційного суду Херсонської області від 27 листопада 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та в частині виправдання скасовано та призначено покарання за ч. 1 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк один рік; за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк чотири роки; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк пʼять років з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
В решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах:
засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та його особі внаслідок суворості, просить за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК призначити йому покарання не повʼязане з позбавленням волі, а саме на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування призначеного покарання з іспитовим строком, а за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК - виправдати за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення;
захисник Кесельман М.П., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі ОСОБА_1 внаслідок суворості, просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. На її думку, апеляційний суд при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК не в повній мірі врахував конкретні обставини кримінального провадження, а саме те, що він став на шлях виправлення, працює, відшкодовує збитки, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні має тяжко хвору матір. При цьому вважає, що у суду апеляційної інстанції були підстави призначити ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК та на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Доводи касаційних скарг засудженого та захисника в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК є аналогічними за змістом. Зокрема, вони вважають, що вина ОСОБА_1 не доведена, оскільки в останній момент він відмовився від доведення злочину до кінця, не маючи намір повторювати спроби чи докладати більше зусиль.
Прокурор подав заперечення на касаційну скаргу захисника, в яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Парусов А.М. вважав касаційні скарги необґрунтованими та просив судові рішення залишити без зміни.
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Могуренко М.В. просили задовольнити касаційні скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1 та захисника Могуренка М.В., прокурора Парусова А.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.