Постанова
іменем України
7 травня 2019 року
м. Київ
справа № 366/3597/17
провадження № 51-9763 км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,
прокурора Ткачук Г. В.,
захисника Працюка В.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Працюка В.Л. на вирок Іванківського районного суду Київської області від 18 червня 2018 року й ухвалу Апеляційного суду Київської області від 9 серпня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22017101110000182, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Гостре м. Селидове Донецької області, жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого в АДРЕСА_2 ), такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 305, частиною 3 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Іванківського районного суду Київської області від 18 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено: за частиною 3 статті 305 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна; за частиною 3 статті 307 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.
На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з 18 червня 2018 року.
Відповідно до статті 72 КК ОСОБА_1 у строк покарання зараховано строк попереднього увʼязнення з 22 липня 2017 року по 18 червня 2018 року.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишено без зміни у виді тримання під вартою до 16 серпня 2018 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 процесуальні витрати та вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він на початку липня 2017 року за невстановлених досудовим слідством і судом обставин вступив у попередню злочинну змову із невстановленою досудовими розслідуванням та судом особою з метою переміщення через митний кордон України наркотичного засобу, обіг якого обмежено, - кокаїну.
За домовленістю ОСОБА_1 повинен був за грошову винагороду з території Федеративної Республіки Бразилія через митний кордон України з приховуванням від митного контролю перемістити у своєму шлунково-кишковому тракті наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - кокаїн, попередньо проковтнувши презервативи з його вмістом. Після перетинання митного кордону України ОСОБА_1 повинен був випорожнити зі свого шлунково-кишкового тракту презервативи з наркотичним засобом, обіг якого обмежено - кокаїном та передати їх у м. Києві невстановленій досудовим розслідуванням та судом особі.
З цією метою він у липні 20017 року прибув у м. Сан-Паулу (Федеративна Республіка Бразилія), де за невстановлених досудовим розслідуванням і судом обставин отримав від невстановленої досудовим розслідуванням та судом особи 28 презервативів з наркотичним засобом, обіг якого обмежено, - кокаїном, які проковтнув з метою його переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.
20 липня 2017 року ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати спільний з невстановленою досудовими розслідуванням і судом особою злочинний намір, вилетів з м. Сан-Паулу рейсом AF-457 сполученням "Сан-Паулу - Париж (Французька Республіка)", переміщуючи у своєму шлунково-кишковому тракті 28 презервативів з наркотичним засобом, обіг якого обмежено, - кокаїном, та 21 липня 2017 року прибув до м. Париж.
Того ж дня вилетів із м. Парижа рейсом В2-866 та прибув до м. Мінська, а звідти доїхав на таксі до м. Києва вже 22 липня 2017 року і близько 7-ої години був у міжнародному пункті пропуску через державний кордон України "Вільча" Житомирської регіональної митниці (Київська область, Поліський район, с. Вільча), де під час процедури усного декларування, приховуючи від митного контролю наркотичні засоби та усвідомлюючи, що їх переміщення через митний кордон України заборонено, умисно заявив про відсутність у нього речовин (товарів, предметів), заборонених чи обмежених для переміщення, та о 7 год. 12 хв. перетнув державний кордон України, ввізши на територію України у своєму шлунково-кишковому тракті 28 презервативів з наркотичним засобом, обіг якого обмежено, - кокаїном.
Після чого для поглибленого медичного огляду ОСОБА_1 супроводжено до Київської міської лікарні швидкої медичної допомоги за адресою: вул. Братиславська 3, у м. Києві, де виявлено 28 презервативів із пастоподібною речовиною білого кольору.
Згідно з висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 208/5 від 23 жовтня 2017 року № 208/5, надана на дослідження пастоподібна речовина білого кольору у своєму складі містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - кокаїн. Вміст кокаїну в цій речовині становить 54,7 % (624,959 г.).
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" кокаїн належить до наркотичного засобу, обіг якого обмежено (таблиця ІІ список № 1).
Відповідно до таблиці 1 "Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу", затвердженої наказом Міністерства охорони здоровʼя України № 188 від 01 серпня 2000року № 188, 624,959 г. кокаїну належить до особливо великих розмірів.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 9 серпня 2018 року вирок Іванківського районного суду Київської області від 18 червня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що винуватість його підзахисного не було доведено належними та допустимими доказами, а обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях чи доказах, які містять у собі обґрунтований сумнів щодо їх достовірності, при цьому всі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.
Так, на підтвердження своїх вимог захисник вказує на те, що сам ОСОБА_1 не знав, яку речовину перевозить через митний контроль, а на перетині кордону "Республіка Білорусь - Україна" його підзахисний взагалі не проходив митного контролю, оскільки відсутня митна декларація для письмового декларування товарів та позначка в закордонному паспорті.
Крім того, захисник вказує, що при проведенні огляду місця події, не встановивши його результатів, органи досудового розслідування провели іншу слідчу дію, а саме призначення експертизи та вилучення і направлення на експертизу латексного виробу з пастоподібною речовиною, що вказує на недопустиме порушення вимог кримінального процесуального закону.
Також захисник зазначає, що проведення самої експертизи також відбулося з порушенням, оскільки в протоколі відсутні відомості про направлення одного з опечатаних пакетів на експертизу та не співпадає кількість виявленої наркотичної речовини, а тому, на його думку, протокол огляду місця події та висновок судово-хімічної експертизи є недопустимими доказами і повинні бути виключені з доказової бази винуватості його підзахисного.
Тобто захисник вказує, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах, яким суди надали неправильну оцінку, що призвело до незаконності судових рішень.
Разом із цим, захисник стверджує, що суд апеляційної інстанції належним чином не вмотивував свого рішення, не надав відповідей на доводи, наведені в його апеляційній скарзі, не спростував наведених ним підстав для скасування вироку районного суду, чим порушив вимоги статті 419 КПК, що призвело до постановлення неправильного висновку про залишення без зміни вироку районного суду.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи наведені в касаційній скарзі та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до частини 1 статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.