ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 138/2740/16-к
провадження № 51-3984км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
| головуючого | Бущенка А.П., |
| суддів | Голубицького С.С., Григорʼєвої І.В., |
| за участю: секретаря судового засідання прокурора | Манацької І.А., Ковальчука О.С., |
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 8 листопада 2017 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 лютого 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у незаконному придбанні з метою збуту, а також у транспортуванні з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв. Суд визнав доведеним, що він на початку червня 2016 року незаконно придбав з метою збуту 60 упаковок горілки ємкістю по 3 л без марок акцизного податку та без належного маркування, які 4 червня 2016 року автомобілем "Опель Віваро" незаконно транспортував із метою збуту, і засудив його за частиною 1 статті 204 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.
2. Суд повернув автомобіль "Опель Віваро" засудженому.
3. Апеляційний суд Вінницької області 8 листопада 2017 року залишив вирок місцевого суду без змін та звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного за вироком покарання на підставі пункту "в" частини 1 статті 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Вимоги і доводи касаційних скарг
4. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на пункт 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
5. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що всупереч вимогам статті 96-2 КК апеляційний суд не застосував спеціальної конфіскації до автомобіля "Опель Віваро", який використовувався засудженим як засіб вчинення злочину та перебував у його законному володінні.
Позиції учасників судового провадження
6. У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення.
Оцінка Суду
7. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
8. У цьому кримінальному провадження не оспорюється, що автомобіль перебував у законному володінні засудженого і був ним використаний як засіб вчинення злочину. На цій підставі в судах першої та апеляційної інстанцій сторона обвинувачення вимагала застосувати до цього автомобіля спеціальну конфіскацію відповідно до статті 96-2 КК.
9. Суд першої інстанції не навів жодних мотивів відмови у застосуванні спеціальної конфіскації. Відмовляючи у задоволенні апеляційної вимоги прокурора з цього питання, апеляційний суд послався на те, що засуджений, хоча і є володільцем автомобіля, але відповідно до реєстраційних документів на автомобіль не є його власником. Також суд зазначив, що оскільки прокурор не довів, що власник автомобіля, зазначений у цих документах, знав про його незаконне використання, то не виконано умови, визначеної в частині 10 статті 100 КПК, яка передбачає, що застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки у разі доведення стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) майна знав про його незаконне використання.
10. Таким чином, апеляційний суд вважав, що доведеної обізнаності законного володільця майна про його злочинне використання недостатньо для того, щоб можна було застосувати спеціальну конфіскацію, якщо сторона обвинувачення не довела й обізнаності власника про таке використання його майна.
11. За обставин цієї справи Суд не може погодитися з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.
12. Суд зазначає, що в частинах 6, 9, 10, 11 статті 100 КПК та частинах 1 та 5 статті 96-2 КК законодавець використовує терміни "власник" і "законний володілець" як альтернативні. Тому ці положення не вимагають доведення факту обізнаності про злочинне використання майна двох осіб - власника і законного володільця. Також закон не визначає переваги власника перед законним володільцем чи навпаки у питанні застосування спеціальної конфіскації.