Постанова
іменем України
7 травня 2019 року
м. Київ
справа №398/381/16-к
провадження № 51-6258 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,
прокурора Парусова А.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора Кіровоградської області та потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 1 березня 2018 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015120300000915, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Олександрії Кіровоградської області, проживаючого в АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України
(далі - КК);
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Олескандрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років, кожного.
Згідно з вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у тому, що вони в ніч з 13 на 14 листопада 2015 року в період з 23 до 24 години, разом проходячи повз місцевий став по АДРЕСА_3, в ході сварки, на ґрунті неприязних стосунків, що виникли раптово, перебуваючи в нетверезому стані, діючи умисно та маючи на меті нанесення тяжких тілесних ушкоджень, розпочали бійку з ОСОБА_4, в ході якої ОСОБА_2 наніс один удар правою ногою в обличчя ОСОБА_4, від якого останній впав на землю та перебував в лежачому положенні. Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 нанесли не менше десяти ударів ногами та руками по тулубу в область голови ОСОБА_4, в результаті чого останньому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження. Коли потерпілий ОСОБА_4 після нанесених тілесних ушкоджень не зміг здійснювати опір та рухатись, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинили наносити тілесні ушкодження та з місця скоєння кримінального правопорушення зникли. Згодом потерпілого ОСОБА_4 було доставлено до Олександрійської центральної районної лікарні, де останній помер близько 3 години 14 листопада 2015 року в результаті отриманих тілесних ушкоджень, які в комплексі з ознаками шоку знаходяться в прямому причинному звʼязку зі смертю.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 1 березня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у звʼязку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, а стосовно ОСОБА_3 змінено, виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду, при кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст.121 КК, на кваліфікуючу ознаку "вчинення злочину групою осіб".
Ухвалено вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років.
У решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах:
заступник прокурораКіровоградської області (далі - прокурор), посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 . Також вказує, що судом апеляційної інстанції не надано оцінку висновку експерта № 911 від 15 грудня 2015 року. Зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 та виключення з дій ОСОБА_3 кваліфікуючої ознаки "вчинення злочину групою осіб". Крім того вказує, що мотивувальна та резолютивна частини ухвали апеляційного суду містять протиріччя та суперечності;
потерпілий ОСОБА_1,посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги статей 23, 94 КПК, а саме принцип безпосередності дослідження доказів. При цьому зазначає, що суд апеляційної інстанції обмежився лише показаннями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та безпідставно не взяв до уваги даних протоколу огляду місця події, протоколів слідчих експериментів, висновки експертів, показання потерпілого, свідків. Також стверджує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 та виключення з дій ОСОБА_3 кваліфікуючої ознаки "вчинення злочину групою осіб".
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Парусов А.М. вважав касаційні скарги обґрунтованими, просив їх задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Парусова А.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню на таких підставах.
Згідно зі ст. 433КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обʼєктивно зʼясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи касаційної скарги прокурора та потерпілого про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на таке.