Постанова
Іменем України
13 травня 2019 року
місто Київ
справа № 647/3369/14-ц
провадження № 61-16183св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 29 вересня 2015 року у складі судді Гонтаря Д. О. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 28 березня 2016 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Капітан І. В., Радченка С. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"
(далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 48 784, 35 дол. США (що еквівалентно 722 214, 00 грн) та пені у розмірі 2 499, 24 грн, з яких: 46 756, 67 дол. США - заборгованість за кредитом, у тому числі 1 126, 78 дол. США - прострочена заборгованість за період з 24 лютого 2014 року до 10 листопада 2014 року; 2 027, 68 дол. США прострочена заборгованість за процентами за період з 23 травня 2014 року до 23 жовтня 2014 року; 1 142, 45 грн пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 28 березня 2014 року до 10 листопада 2014 року; 1 356, 79 грн пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 25 квітня 2014 року до 10 листопада 2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 23 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11239181000, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит (грошові кошти) у розмірі 53 415, 00 дол. США, зі сплатою 10, 50 % річних, а відповідач зобовʼязався щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати щомісячних ануїтетних платежів у розмірі 530, 00 дол. США у строк до 23 жовтня 2028 року. ОСОБА_1 у порушення умов договору не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі з лютого 2014 року, у звʼязку з чим станом на 10 листопада 2014 року виникла заборгованість за кредитом.
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11239181000, укладеного 23 жовтня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що ознайомившись з матеріалами справи, він зробив висновок, що зміст зазначеного договору йому не знайомий, а саме положення пунктів 1.1-12.1, які містяться на сторінках 1-6 договору, які він не підписував, підпис на зазначених сторінках йому не належить. Також вважав, що представник банку ОСОБА_2 не мав повноважень укладати такий договір.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 30 квітня 2015 року вимоги за зустрічним позовом обʼєднані в одне провадження з первісним позовом.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 29 вересня 2015 року позов ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 11239181000 за кредитом та процентами в розмірі 48 784, 35 дол. США, за пенею у розмірі 2 499, 24 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 3 654, 00 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання правочину недійсним відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що між сторонами склалися договірні правовідносини, обовʼязок відповідача з погашення кредиту, сплати процентів залишається не виконаний, а тому позов банку підлягає задоволенню у повному обсязі.
ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження зустрічних позовних вимог, в тому числі щодо відсутності повноважень представника банку на укладення оспорюваного правочину. Також суд відхилив посилання відповідача на відсутність належних повноважень у посадової особи відповідного відділення банку на укладення оспорюваного правочину, оскільки стороною договору відповідно до його тексту був саме АКІБ "УкрСиббанк".
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 28 березня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що ОСОБА_1 підписав оспорюваний договір, а також низку договорів на підтвердження та на виконання договору про надання споживчого кредиту від 23 жовтня 2007 року № 11239181000, ним виконувались умови договору та більше ніж 6 років здійснювалось погашення заборгованості за кредитом у передбаченому договором розмірі.
Апеляційний суд відхилив доводи заявника щодо відсутності повноважень у посадової особи відділення № 145 АКІБ "УкрСиббанк" укладати договори кредиту, оскільки від імені АКІБ "УкрСиббанк" діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_2, яка видана АКІБ "УкрСиббанк" через начальника Південного регіонального департаменту АКІБ "УкрСиббанк", який в порядку передоручення уповноважив фінансового консультанта середнього та малого бізнесу відділення № 145 АКІБ "УкрСиббанк" Лавренка М . В . від імені АКІБ "УкрСиббанк" укладати, змінювати, розривати договори та здійснювати інші дії.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий судовий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що надані банком докази отримання відповідачем кредитних коштів не відносяться до таких, які визначають господарську операцію, яка вказує на видачу (надання) ОСОБА_1 з поточного рахунку кредитних коштів у розмірі 53 415, 00 дол. США на виконання договору № 11239181000.
На переконання заявника, апеляційний суд всупереч положенням статей 10, 27, 59, 60 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, далі - ЦПК України 2004 року) доводи ОСОБА_1 щодо витребування оригіналів документів та призначення судової почеркознавчої експертизи залишив без уваги, безпідставно залишив їх без задоволення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За правилом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 213 ЦПК України 2004 року, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23 жовтня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11239181000 у розмірі 53 415, 00 дол. США, що еквівалентно 269 745, 75 грн, з кінцевим строком повернення не пізніше 23 жовтня 2028 року із сплатою 10, 50 % річних за користування кредитними коштами, а позичальник зобовʼязався щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 530, 00 дол. США 23 числа кожного місяця.
Згідно з пунктом 1.4 договору кредит надається позичальнику для його особистих потреб, на придбання трикімнатної квартири, розташованої за адресою : АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.5 договору передбачено, що кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.
Того ж дня позичальником ОСОБА_1 підписано додатки до згаданого договору № 1 (тарифи банку) та № 2 (графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту), а також додаткову угоду № 1.