Постанова
Іменем України
13 травня 2019 року
місто Київ
справа № 639/2082/17
провадження № 61-25267св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_3 ,
відповідач - Харківська міська рада,
третя особа - ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 червня 2017 року у складі судді Гаврилюк С. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Овсяннікової А. І., Коваленко І. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_3 звернулась у квітні 2017 року до суду з позовом до Харківської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра ОСОБА_4, 1951 року народження, яка була недієздатною та знаходилась у Липецькому психоневрологічному інтернаті. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка була опікуном ОСОБА_4, та є старшою сестрою позивача, належало на праві власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла.
Позивач зазначає як поважну причину пропуску строку для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 те, що вона є юридично необізнана та у неї були відсутні свідоцтво про смерть спадкодавця та інші необхідні, на її думку, документи для подання заяви про прийняття спадщини, які знаходились на той час у ОСОБА_6
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Представник відповідача у судове засідання не зʼявився, справу розглянуто у порядку заочного розгляду.
Третя особа ОСОБА_7 заперечувала проти позову, зазначила, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 спадщину прийняла її сестра ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла, не встигнувши оформити спадщину і отримати свідоцтво про право на спадкове майно. Єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_7 на підставі заповіту. Інші особи спадщину після ОСОБА_4 не прийняли. Посилаючись на статтю 1218 ЦК України, третя особа стверджує, що вона має право на спадкування після ОСОБА_4, спадщину після якої ОСОБА_6 прийняла, але не встигла оформити, у звʼязку з чим ОСОБА_7 вважає, що належним відповідачем у справі є саме вона.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 до Харківської міської ради, третя особа - ОСОБА_7, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позивач не надала належних, допустимих, переконливих доказів щодо наявності причин, повʼязаних з існуванням обʼєктивних, непереборних, істотних перешкод для спадкоємця на вчинення дій щодо звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначивши, що відсутність документів на підтвердження права власності на частину спірної квартири не може вважатися поважною причиною для неподання у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у серпні 2017 року, ОСОБА_3 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2017 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано правила статті 1272 ЦК України, не надано оцінку поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_4 , зокрема, юридичну необізнаність заявника, похилий вік.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_7 просить касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу та матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_4, її матірʼю зазначена ОСОБА_8, відомості про батька відсутні.
ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_3, її матірʼю записана ОСОБА_8, відомості про батька відсутні.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Липці Харківського району Харківської області.
ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6, її матірʼю записана ОСОБА_8
ОСОБА_12 за життя склала 13 лютого 2013 року заповіт на усе належне їй майно на користь ОСОБА_7
ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Харків. Після її смерті 15 грудня 2016 року заведено спадкову справу у Десятій харківській державній нотаріальній конторі.
Згідно з повідомленням Першої харківської державної нотаріальної контори від 06 березня 2017 року ОСОБА_3 не надала нотаріусу документи, що стверджують факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4, у звʼязку з чим їй рекомендовано звернутися до суду.
ОСОБА_3 протягом шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, заяву про прийняття спадщини не подала.