Постанова
Іменем України
13 травня 2019 року
місто Київ
справа № 681/778/15-ц
провадження № 61-8428св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2015 року у складі судді Горщара А. Г. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 18 лютого 2016 року у складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Купельського А. В., Фанди В. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_3 21 травня 2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 12 778, 00 грн боргу за договором позики та сплачений ним судовий збір.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, 11 травня 2015 року він надав для ОСОБА_2 у позику 12 778, 00 грн, які вона зобовʼязувалась повернути до 15 травня 2015 року, про що власноручно написала розписку. Всупереч зобовʼязанням ОСОБА_2 борг у встановлені договором позики строки не повернула.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнала, пояснила що надана до суду ОСОБА_3 розписка написана дійсно нею, однак гроші вона у нього не позичала, а брала позику у іншої особи, якій гроші повернула. На підтвердження своєї версії посилалась на те, що у розписці, наданій позивачем, зазначено про отримання нею позики не у ОСОБА_3, а дослівно "ОСОБА_3 ".
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Справа розглядалась неодноразово.
Заочним рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 12 778, 00 грн суми боргу за договором позики, 250, 00 грн витрат за надання правової допомоги та 243, 60 грн судового збору, а разом 13 271, 00 грн.
Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2015 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Скасовано заочне рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2015 року.
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 18 лютого 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 12 778, 00 грн суми боргу за договором позики та 243, 60 грн судового збору, а разом 13 021, 60 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що встановлено, що 11 травня 2015 року ОСОБА_2 отримала готівкою від ОСОБА_3 12 778, 00 грн, про що власноручно написала розписку. Надана ОСОБА_3 розписка свідчить про те, що саме у нього відповідачка отримала позику, про що свідчить зміст розписки, пояснення позивача, показання свідка, у присутності якої ОСОБА_2 власноручно писала розписку. Факт знаходження розписки у позивача, доводить, що саме він надавав відповідачу позику, яку остання не повернула.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що, оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_2 не в повному обсязі виконала зобовʼязання за укладеним між сторонами договором позики, тому з неї на користь позивача підлягають стягненню неповернуті грошові кошти. ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів отримання нею позики в іншої особи та виконання нею свого обовʼязку з повернення позики.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у липні 2016 року із застосуванням засобів поштового звʼязку, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 18 лютого 2016 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено на припущеннях, без належного встановлення фактичних обставин справи на підставі досліджених у справі наявних доказів. Також заявник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми статей 119, 120 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року) під час відкриття провадження у справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення в цілому відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а отже касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11 травня 2015 року ОСОБА_3 позичив ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 12 778, 00 грн, які позичальник зобовʼязалась повернути позивачеві до 15 травня 2015 року. В обумовлений строк ОСОБА_2 грошові кошти не повернула.
ОСОБА_2 у суді першої інстанції пояснила, що вона написала розписку ОСОБА_3, але грошові кошти повернула його помічнику.
Свідок ОСОБА_5 підтвердила, що відповідач ОСОБА_2 у її присутності написала ОСОБА_3 розписку про отримання позики.
Судами також встановлено, що боргова розписка на момент розгляду справи знаходилась у ОСОБА_3
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовʼязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обовʼязок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.