Постанова
Іменем України
13 травня 2019 року
місто Київ
справа № 345/3946/16-ц
провадження № 61-28551св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2017 року у складі колегії суддів: Проскурніцького П. І., Бойчука І. В., Васильковського В. А.
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у листопаді 2016 року звернулися до суду із позовом про продовження строку на прийняття спадщини.
Позивачі обґрунтовували заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Голинь Калуського району Івано-Франківської області помер їхній батько ОСОБА_6 . Після смерті батька відкрилася спадщина на домоволодіння на АДРЕСА_1, яке належало йому на праві приватної власності на підставі записів у погосподарській книзі виконкому Голинської сільської ради за № 9. Позивачі, як діти спадкодавця, та відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за законом, однак відповідач ОСОБА_3 не претендує на спадщину та відмовляється від належної їй частки. Постановами державного нотаріуса Калуської районної державної нотаріальної контори від 14 червня 2016 року № 36/02-31 та від 16 серпня 2016 року № 494/02-31 позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини у звʼязку із пропуском ними строку подачі заяви про прийняття спадщини. Оскільки позивачі на час смерті батька перебували за кордоном на сезонних роботах, повернувшись з яких фактично вступили в управління та володіння спадковим домоволодінням, вважаючи, що прийняли спадщину, звернулися до суду із позовом про продовження строку для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті їх батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_3 надала суду письмову заяву про визнання позову.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечували проти задоволення позову, зазначили, що позивачі знали про смерть батька та неодноразово приїжджали із-за кордону із заробітків з Італії, чим могли скористатись та належним чином прийняти спадщину. Перебуваючи за кордоном, позивачі також могли звернутись із заявою про прийняття спадщини до консульської установи в Республіці Італія, чого ними зроблено не було.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додатковий строк для подання ними заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, три місяці з моменту набранням рішенням законної сили. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Враховуючи, що ОСОБА_3 позовні вимоги визнала у повному обсязі та не заперечувала проти продовження позивачам строку на прийняття спадщини, дослідивши обставини справи, вважаючи заперечення відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 безпідставними та голослівними, суд першої інстанції зробив висновок, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 пропустили строк з поважної причини, оскільки на час відкриття спадщини перебували за межами України, що також підтверджується їхньою матірʼю, тому їм необхідно визначити додатковий строк у 3 місяці, який буде достатнім для подання ними заяв про прийняття спадщини.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про продовження строку на прийняття спадщини відмовлено.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, не дана належна правова оцінка зібраним доказам, висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог не ґрунтується на вимогах закону. Позивачами не доведені поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на доказах у справі, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у липні 2017 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2017 року, залишити в силі рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявники зазначають, що апеляційним судом неправильно застосовано правила статті 1272 ЦК України, не враховано, що ОСОБА_3 проживала зі спадкодавцем, а тому прийняла спадщину, при цьому повністю визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Поважність причин пропуску звернення із заявами про прийняття спадщини зумовлена перебуванням заявників за кордоном, неможливістю зʼявитися до консульської установи України для подання такої заяви, а також тим, що у період з 01 січня 2011 року до 07 січня 2011 року ОСОБА_2, перебуваючи на території України, хворіла, а тому не мала можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Поважність причин пропуску заявниками строку для прийняття спадщини також підтверджено свідками у судовому засіданні. Апеляційний суд не врахував, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є спадкоємцями за правом представлення, натомість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги. Також апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін. Відповідач зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, який повно, належним чином і обʼєктивно оцінив надані усіма сторонами докази, пояснення та обґрунтування у їх сукупності. Позивачі не довели, що причини, з яких вони пропустили строк для подання заяви про прийняття спадщини, повʼязані з обʼєктивними, непереборними та істотними труднощами на вчинення дій для прийняття спадщини.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу та матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дочками спадкодавця. Зміна прізвищ позивачів відбулася після одруження.
14 червня 2016 року нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки нею пропущений встановлений законом строк на прийняття спадщини.
16 серпня 2016 року нотаріусом відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки нею пропущений встановлений законом строк на прийняття спадщини.
З інформації, наданої Державною прикордонною службою України, ОСОБА_1 перетинала Державний кордон України у 2013 році та у 2016 році. Із копії закордонного паспорта ОСОБА_2 встановлено перетин нею Державного кордону у січні 2011 року. Інші належних та допустимих доказів перебування позивачів за межами України у період з 2010 року в матеріалах справи відсутні.