Постанова
Іменем України
13 травня 2019 року
місто Київ
справа № 279/47/16-ц
провадження № 61-552св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Банк Форум",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 червня 2017 року у складі судді Коренюка В. П. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у січні 2016 року звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним кредитний договір від 04 червня 2008 року
№ 0008/08/201-ZNv.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 04 червня 2008 року ОСОБА_1 уклала з Акціонерним комерційним банком "Форум" (далі - АКБ "Форум"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум"), кредитний договір
№ 0008/08/201-ZNv, за умовами якого отримала кредитні кошти в сумі 55 000, 00 дол. США з процентною ставкою за користування грошовими коштами у розмірі 13, 5 % річних та строком повернення кредиту до 03 червня 2018 року. Вважає, що умови кредитного договору не відповідають вимогам Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема статтям 11, 19 цього Закону, та постанові Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупної вартості кредиту", оскільки позивач не була повідомлена в письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту (у процентному значенні та грошовому вираженні) з урахуванням процентної ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика тощо), повʼязаних з отриманням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. За відсутності цієї інформації ОСОБА_1 не мала можливості визначити, наскільки справедливими є умови кредиту та чи бажає вона брати кредит у цьому банку. З підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, просила визнати кредитний договір недійсним у звʼязку з тим, що під час укладення оспорюваного кредитного договору банк застосував нечесну підприємницьку практику.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач поданий позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що посилання представника позивача на те, що оспорюваний нею кредитний договір вчинено під впливом помилки не заслуговують на увагу, оскільки позивач на власний розсуд погодилася на запропоновану вартість споживчого кредиту в сумі 55 000, 00 дол. США та суму щомісячного платежу, а також розмір процентної ставки і строк повернення отриманого кредиту, вважаючи їх прийнятними для себе. При цьому ОСОБА_1 була вільною у виборі фінансових установ для отримання кредиту та у виборі форми кредитування (у національній чи іншій валюті), а її особистий підпис у договорі та визнання обставин отримання кредитних коштів на споживчі цілі свідчать про вільне волевиявлення учасників правочину під час його укладення. Тому суд визнав, що кредитний договір від 04 червня 2008 року № 0008/08/201-ZNv про отримання споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов оспорюваного правочину та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, а тому правові підстави для визнання недійсним оспорюваного правочину відсутні. Судом не встановлено, що відповідачем порушено права ОСОБА_1 як споживача фінансової послуги згідно з Законом України "Про захист прав споживачів".
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 червня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши відсутність підстав вважати, що під час укладення оспорюваного договору банк ввів позивача в оману лише на тій підставі, що відсутній її підпис на Умовах кредитування фізичних осіб в АКБ "Форум", оскільки банк надав у інший спосіб інформацію про орієнтовну сукупну вартість та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту в чіткій, зрозумілій та недвозначній для позивача формі. Надана інформація була достатньою для здійснення позивачем свідомого вибору, чим виключається відносно останньої здійснення банком нечесної підприємницької практики у розумінні статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів", а відтак й визнання на цій підставі угоди недійсною.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у грудні 2017 року із застосуванням засобів поштового звʼязку, ОСОБА_1 просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що перед укладанням оспорюваного договору банк не надав їй у письмовій формі обʼєктивної, повної та достовірної інформації про умови кредитування та про орієнтовну сукупну вартість кредиту, приховав фактичне значення подорожчання кредиту, не попередив, що валютні ризики під час виконання зобовʼязань за кредитним договором несе споживач. Умови кредитного договору є неконкретними та несправедливими. На час укладання договору в банку була відсутня ліцензія на здійснення валютних операцій. Також посилалась на те, що підроблення підпису ОСОБА_1 на Умовах кредитування фізичних осіб в АКБ "Форум" свідчить про здійснення банком стосовно споживача банківських послуг нечесної підприємницької діяльності, а суди дійшли помилкового висновку про те, що досягнута між сторонами угода не порушила прав позичальника та діяльність банку не вводила споживача в оману.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві ПАТ "Банк Форум" просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у грудні 2017 року.
Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
04 червня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ "Форум", правонаступником якого є ПАТ "Банк Форум", у письмовій формі укладений кредитний договір №0008/08/201-ZNv, за умовами якого позивач отримала кредитні кошти в сумі 55 000, 00 дол. США з процентною ставкою за користування грошовими коштами у розмірі 13, 5 % річних та строком повернення кредиту до 03 червня 2018 року.
25 січня 2013 року сторони уклали додатковий договір № 3 до кредитного договору, яким домовилися провести реструктуризацію кредитної заборгованості позичальника за кредитним договором.
Додатком № 3 узгоджений графік сплати позичальником платежів у погашення основної заборгованості за кредитом.
Позивач визнала факт підписання нею особисто кожної сторінки кредитного договору, отримання нею 04 червня 2008 року одного примірника оригіналу укладеного кредитного договору та грошових коштів у сумі 55 000, 00 дол. США на виконання банком його умов.
У пункті 2.5 кредитного договору визначено, що проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником згідно з пунктом 2.7 цього договору. Несплата позичальником процентів в терміни, встановлені в пункті 2.7 цього договору, є підставою для вимоги банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення банком стягнення на заставлене майно.
За положенням пункту 2.6 сплата процентів позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку плати за користування кредитом приймається місяць, рівний календарній кількості днів і рік, рівний 360 дням. А за пунктом 2.7 визначено, що проценти за користування кредитними коштами позичальник сплачує самостійно на рахунок № НОМЕР_1 в Коростенському відділенні АКБ "Форум" щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами, якщо цей день припадає на вихідні або святкові дні, проценти за користування кредитом позичальник сплачує у перший робочий банківський день після вихідних або святкових днів.
Відповідно до підпункту 3.2.2 договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобовʼязань за цим договором, а також у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобовʼязань за договорами, які є забезпеченням виконання зобовʼязань.
Підпунктом 3.3.8 кредитного договору визначено, що позичальник зобовʼязаний достроково повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на письмову вимогу банку у випадках, передбачених цим договором та договором/ми застави, укладеним/и із позичальником (майновим поручителем), зокрема: у випадку порушення справи про банкрутство майнового поручителя; якщо майно, що надане банку в заставу позичальником чи майновим поручителем не застраховане на користь банку (не продовжено дію договору/ів страхування); при наявності виконавчих документів, рішень суду, будь-яких інших органів, що можуть призвести до невиконання або неналежного виконання позичальником зобовʼязань по цьому договору; в інших випадках, передбачених цим договором, договором застави (іпотеки) та чинним законодавством України.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі