Постанова
Іменем України
13 травня 2019 року
місто Київ
справа № 473/1575/17
провадження № 61-25501св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Вознесенське обʼєднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вознесенського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 серпня 2017 року у складі судді Висоцької Г. А. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Коломієць В. В., Лівінського І. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Вознесенське обʼєднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (далі - Вознесенське ОУПФ України Миколаївської області) 19 травня 2017 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії в сумі 627, 44 грн.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що на підставі даних електронної пенсійної справи Вознесенське ОУПФ України Миколаївської області з 01 серпня 2014 року до 30 вересня 2015 року виплачувало ОСОБА_1 пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за списком № 1 у підвищеному розмірі згідно зі статтею 8 Закону України
"Про підвищення престижності шахтарської праці" в розмірі 2 947, 00 грн щомісячно.
Розпорядженням від 16 січня 2016 року № 126132 Вознесенське ОУПФ України Миколаївської області перерахувало пенсію ОСОБА_1 на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 03 червня 2015 року відповідно до норм чинного законодавства, без підвищення пенсії відповідно до статей 1, 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", з 24 червня 2015 року. У звʼязку з наведеним виникла переплата пенсії в розмірі 4 649, 02 грн, із якої невиплачена доплата по індексації за період з 01 жовтня 2015 року до 31 січня 2016 року становить 627, 44 грн.
Ураховуючи те, що пенсія ОСОБА_1 за період з 24 червня 2015 року до 30 вересня 2015 року виплачена на підставі рішення суду, яке втратило чинність, переплата пенсії за цей період складає 4 021, 58 грн (з урахуванням утримання індексації за період з 01 жовтня 2015 року до 31 січня 2016 року у розмірі 627, 44 грн) і підлягала поверненню на рахунки Пенсійного фонду України.
25 січня 2016 року Вознесенське ОУПФ України Миколаївської області ухвалило рішення № 1 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій в розмірі 4 021, 58 грн, яке вона оскаржила в судовому порядку. Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Рішенням комісії при Вознесенському ОУПФ Миколаївської області від 26 вересня 2016 року № 5 переплата пенсії в розмірі 4 021, 58 грн списана як безнадійна до стягнення.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 проведено доплату невиплачених сум індексації, у звʼязку з чим залишилась невідшкодованою частина переплати пенсії в сумі 627, 44 грн, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
У добровільному порядку ОСОБА_1 сплатити залишок боргу відмовилась.
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_1 позов не визнала, зазначила, що відсутня її вина у неправильному нарахуванні розміру пенсії, просила у задоволенні позову відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року, у задоволенні позову Вознесенського ОУПФ України Миколаївської області відмовлено.
Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовували свої рішення тим, що доказів на підтвердження факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів в сумі 627, 44 грн, які є пенсійною виплатою, позивачем не надано, як і не встановлено наявності рахункової помилки.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового звʼязку у жовтні 2017 року, Вознесенське ОУПФ України Миколаївської області просить скасувати рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року, постановити нове рішення про задоволення вимог позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема правил статті 1212 ЦК України. Заявник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано обʼєктивні обставини, викладені в процесуальних документах (позовній заяві апеляційній скарзі), а тому ухвалили судові рішення з порушенням норм матеріального права.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 починаючи з 2001 року отримувала в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за списком № 1, яка виплачувалась їй у підвищеному розмірі відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області від 01 січня 2010 року розмір пенсії позивача зменшено, оскільки посада хронометражиста не відноситься до посад, на які розповсюджується дія статті 8 зазначеного Закону.
У березні 2011 року ОСОБА_1 оскаржила зазначене рішення у судовому порядку.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року залишено без змін постанову Кіровського міського суду Луганської області від 11 квітня 2011 року, якою задоволено позов ОСОБА_1, визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області про зменшення розміру пенсії з 01 січня 2010 року та зобовʼязано нарахувати та виплатити підвищення до пенсії відповідно до статей 1, 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" з 01 січня 2010 року.