Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
місто Київ
справа № 212/1475/13-ц
провадження № 61-9390св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Митрофанової Л. В., Бондар Я. М., Соколан Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що з листа Криворізького відділення державної автомобільної інспекції від 30 серпня 2011 року банку стало відомо, що між ОСОБА_2, від імені якого діяв ОСОБА_3, та ОСОБА_1 укладена угода купівлі-продажу автомобіля Мерседес Бенц GL 450, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . Проданий автомобіль переданий ОСОБА_2 в заставу банку за договором застави від 30 серпня 2007 року № 014/08/11-04/052/07. Згаданий договір застави забезпечує зобовʼязання ОСОБА_2 за кредитним договором від 30 серпня 2007 року № 014/3836/34933/082 в розмірі 40 000, 00 дол. США строком на 60 місяців. Відомості про заставу внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідно до витягу від 03 вересня 2007 року № 14217034 під час оформлення застави і до цього часу обтяження з майна заставодержателем не знімалось. Заборгованість ОСОБА_2 перед банком не погашена і станом на 01 лютого 2013 року складала 35 526, 91 дол. США. Пунктом 2.9 договору застави від 30 серпня 2007 року передбачено, що заставодавець ОСОБА_2 не мав права розпоряджатись заставленим майном та відчужувати його без попередньої згоди на це заставодержателя. Незважаючи на це, ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 угоду купівлі-продажу автомобіля, після чого були вчинені дії щодо перереєстрації придбаного автомобіля у звʼязку зі зміною власника, на цей час автомобіль має державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
23 грудня 2013 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення, яким задоволено позов, проте 04 липня 2014 року до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд заочного рішення суду.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2014 року зазначене заочне рішення скасовано, а справу призначено до судового розгляду у загальному порядку.
Представник позивача в остаточній редакції уточненої позовної заяви
від 08 лютого 2016 року просив: визнати поважною причину пропуску строку позовної давності для визнання недійним біржового контракту купівлі-продажу транспортного засобу від 09 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та поновити цей строк; визнати недійсним біржовий контракт купівлі-продажу транспортного засобу від 09 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, предметом якого є автомобіль марки "Мерседес Бенц" GL 450, 2007 року випуску, колір - чорний, номер кузова: НОМЕР_3 ; скасувати державну реєстрацію транспортного засобу Мерседес Бенц GL 450, 2007 року випуску; судові витрати покласти на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Стислий виклад позиції відповідачів
Відповідач ОСОБА_2 вимоги позову визнав, проти задоволення позову не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 вимоги позову не визнала, просила відмовити у його задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року у складі судді Чайкіна І. Б. позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним біржовий контракт купівлі-продажу транспортного засобу від 09 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, предметом якого є автомобіль Мерседес Бенц GL 450, 2007 року випуску, колір - чорний, номер кузова НОМЕР_3 . Скасовано державну реєстрацію транспортного засобу Мерседес Бенц GL 450, 2007 року випуску. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Суд не вважав позовну давність пропущеною, оскільки позивач дізнався про укладення спірного договору з листа від 30 серпня 2011 року, а з позовом банк звернувся 18 лютого 2013 року.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції не взяв до уваги того, що банк не був стороною правочину, а правочин, вчинений під впливом омани, може бути визнаний судом недійсним лише за позовом сторони правочину, яка вчинила його під впливом омани. Також апеляційний суд зазначив, що відповідно до статті 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" право витребувати майно у добросовісного набувача надане власнику майна, яким ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не є. Частиною третьою статті 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено право обтяжувача майна, яким є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", якщо його права порушені внаслідок дій боржника (відчуження майна без згоди заставодержателя), на відшкодування завданих збитків. Законом не передбачено право заставодержателя (обтяжувача майна) вимагати визнання договору купівлі-продажу заставленого майна недійсним.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що укладення відповідачами договору купівлі-продажу автомобіля від 09 жовтня 2008 року позбавило банк можливості звернути стягнення на предмет застави відповідно до положень статей 18-20 Закону України "Про заставу" та статей 589, 590 ЦК України.
На переконання заявника, апеляційний суд помилково зазначив, що банк не був стороною правочину, а правочин, вчинений під впливом обману, може бути визнаний судом недійсним лише за позовом сторони правочину, яка вчинила його під впливом обману.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 30 січня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/3836/34933/082, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав від банку кредитні кошти у сумі 40 000, 00 дол. США, строком на 60 місяців під 18 % річних.
З метою забезпечення виконання зобовʼязання за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір застави транспортного засобу від 30 серпня 2007 року № 014/08/11-04/052/07, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав у заставу автомобіль марки "Мерседес Бенц" GL 450, 2007 року випуску, номер НОМЕР_1 .
Відомості про заставу внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідно до витягу від 03 вересня 2007 року № 14217034 під час оформлення застави і до цього часу обтяження з майна заставодержателем не знімалось.
У звʼязку з невиконанням ОСОБА_2 зобовʼязань за кредитним договором приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. вчинено виконавчий напис від 25 липня 2011 року про звернення стягнення на заставлене майно - автомобіль Мерседес Бенц GL 450, 2007 року випуску, номер НОМЕР_1 .
Виконавчий напис передано на виконання до Жовтневого ВДВС Криворізького МУЮ, державним виконавцем автомобіль марки "Мерседес Бенц" GL 450, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, оголошено у розшук. Листом від 30 серпня 2011 року Криворізьке відділення РЕР ДАІ повідомило відділ державної виконавчої служби про те, що зазначений автомобіль за ОСОБА_2 на праві власності не зареєстрований.
Судами встановлено, що між ОСОБА_2, від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_3, та ОСОБА_1 укладено на товарній біржі контракт купівлі-продажу транспортного засобу від 09 жовтня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_1 заставлений автомобіль Мерседес Бенц GL 450, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обовʼязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовʼязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовʼязків, зокрема, є договори та інші правочини.