Постанова
Іменем України
13 травня 2019 року
місто Київ
справа № 761/21797/15-ц
провадження № 61-31202св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_3 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Фідобанк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2017 року у складі судді Білич І. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
ОСОБА_3 у липні 2015 року звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк"), просила визнати припиненим договір поруки № 1596, укладений 26 червня 2008 року між нею та Відкритим акціонерним товариством "СЕБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк".
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2017 року відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_3 засобами поштового звʼязку 27 березня 2017 року звернулась до апеляційного суд із апеляційною скаргою на зазначене судове рішення.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2017 року залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, викладених у мотивувальній частині ухвали, протягом пʼяти днів з дня її отримання.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2017 року визнано неподаною та повернуто.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що на момент її постановлення, вимоги, зазначені в ухвалі апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, не виконані позивачем та її представником. Відповідно до зворотного повідомлення представник позивача ОСОБА_4 копію ухвали отримала 18 квітня 2017 року. Копія ухвали апеляційного суду від 05 квітня 2017 року також направлялася ОСОБА_3 за адресою, визначеною в апеляційній скарзі, проте не отримана нею повернулася на адресу суду з відміткою про причини повернення - "за зазначеною адресою не проживає", про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просила скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2017 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Заявник зазначає, що матеріали справи містять фальсифіковані докази отримання представником заявника копії ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року про залишення без руху поданої апеляційної скарги, підпис у зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення виконаний іншою особою, не представником заявника. Представник ОСОБА_3 зазначену ухвалу апеляційного суду не отримувала. Поштове відправлення, направлене на адресу заявника, повернулось до апеляційного суду без вручення адресату. Зважаючи на наведене, враховуючи неотримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заявник не мала можливості усунути недоліки, виявлені апеляційним судом у апеляційній скарзі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України
(у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України), касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом з матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.