Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
місто Київ
справа № 298/536/16-ц
провадження № 61-10338св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_2 ,
відповідач - Лютянська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та Лютянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 08 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Кеміня М. П., Ігнатюка Б. Ю., Кондора Р. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
I. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив рішення Лютянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області від 30 березня 2007 року № 58 про надання дозволу ОСОБА_3 на оформлення свідоцтва про право власності на житловий будинок НОМЕР_1 у с. Люта визнати незаконним та скасувати.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що у 1960 році його батько отримав рішення виконавчого комітету Лютянської сільської ради та дозвільні документи на будівництво будинку, збудував його і зареєстрував право приватної власності за собою у січні 1961 року. Будинок мав два окремі входи, в одній його частині проживали батько з матірʼю, а в іншій - брат з дружиною ОСОБА_3 Батько помер у 1977 році, мати - в 1984 році, а брат - в 1991 році. Після смерті батьків він як спадкоємець першої черги в установлений законом строк прийняв спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном у порядку статті 549 ЦК УРСР, користувався їх частиною будинку, у нього знаходились ключі від вхідних дверей. Однак 30 березня 2007 року виконавчий комітет Лютянської сільської ради ухвалив рішення № 58 про надання дозволу ОСОБА_3 на оформлення свідоцтва про право власності на житловий будинок НОМЕР_1 у с. Люта, чим порушив його право власності на спадковий будинок. Відтак просить визнати це рішення незаконним і скасувати його.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 22 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що відповідно до доводів позивача рішення органу місцевого самоврядування порушує його право власності на спадковий будинок, проте, оспорюючи таке, відповідно до вимог статті 60 ЦПК України у судовому засіданні не довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, і не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставини того, що після смерті своїх батьків прийняв спадщину шляхом вчинення дій, передбачених статтею 549 ЦК УРСР 1963 року (в редакції, чинній на момент відкриття і прийняття спадщини), та в установлений законом строк. Також судом констатовано, що на час звернення до суду з позовом, 23 травня 2016 року, позовна давність спливла, і позивач пропустив встановлений строк без поважних причин, з врахуванням того, що представник відповідача просив застосувати до правовідносин наслідки пропуску позовної давності, суд відмовив у задоволенні позову.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 08 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 22 червня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено з інших підстав.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що, відмовляючи у позові ОСОБА_2, суд дійшов двох взаємовиключних висновків щодо підстав відмови у позові, зокрема, що не доведено, що право ОСОБА_2 як позивача порушене, а також, що у позові необхідно відмовити за спливом позовної давності. Суд апеляційної інстанції зазначив, що належними співвідповідачами у цій справі в будь-якому випадку мають бути ОСОБА_3 як колишній власник, та ОСОБА_4 як власник спірного будинку на час розгляду справи, проте вони всупереч вимогам процесуального закону не залучені до участі у справі як належні співвідповідачі судом першої інстанції, а вирішення спору безпосередньо впливає на права цих осіб. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства та враховуючи обмежені процесуальні можливості на залучення апеляційним судом співвідповідачів, суд дійшов висновку, що позов предʼявлено не до всіх відповідачів, які мають відповідати за цим позовом, у звʼязку із чим необхідно відмовити у позові із підстав незалучення всіх належних відповідачів у справі.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_2
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині ухвалення нового рішення, справу направити на новий розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що суд вирішив питання про права та обовʼязки осіб, які не брали участі у справі, не мав повноважень ухвалювати нове рішення, а повинен був направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Лютянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Лютянська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції змінити у частині мотивів відмови у позові.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд апеляційної інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про те, що позовна давність застосовується лише до порушеного права, не встановив, чи є порушеним право позивача та чи довів він право на звернення із цим позовом до суду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 надав суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про її необґрунтованість та відсутність підстав для її задоволення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 вересня 2016 року та від 22 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 26 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.