Постанова
Іменем України
13 травня 2019 року
м. Київ
справа № 372/830/17-ц
провадження № 61-39444св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник Марина Володимирівна, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 січня 2018 року у складі судді Кравченка М. В. та постанову Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник М, В., ОСОБА_3, про визнання договорів дарування недійсними.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, яка є її бабою. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина. Спадкоємцями ОСОБА_6 є її онуки: вона, ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 З метою оформлення спадщини після смерті ОСОБА_6, вона звернулась до приватного нотаріуса. Проте їй відмовлено у видачі свідоцтва на земельні ділянки та будинок, оскільки вказане нерухоме майно ще за життя ОСОБА_6 подаровані її сину ОСОБА_2 Вважає, що договори дарування є недійсними, оскільки на момент їх оформлення спадкодавець ОСОБА_6 не могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, адже страждала вираженим психічним розладом.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_5 просила визнати недійсними: договір дарування земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: земельна АДРЕСА_1, укладений 08 квітня 2014 року на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В.; договір дарування житлового будинку загальною площею 62,7 кв. м, житловою - 22, 5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 08 квітня 2014 року на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В.; договір дарування земельної ділянки площею 0,3184 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: земельна АДРЕСА_1, надана для ведення особистого селянського господарства, укладений 08 квітня 2014 року на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 січня 2018 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсними:договір дарування земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: земельна АДРЕСА_1, укладений 08 квітня 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В.; договір дарування житлового будинку загальною площею 62,7 кв. м, житловою - 22, 5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 08 квітня 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В.; договір дарування земельної ділянки площею 0,3184 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: земельна АДРЕСА_1, надана для ведення особистого селянського господарства, укладений 08 квітня 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи є належні, допустимі та переконливі докази, які вказували на те, що ОСОБА_6 під час вчинення правочину, за своїм психічним станом не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, волевиявлення дарувальника не було вільним і не відповідало її волі, вона перебувала у стані, який свідчив про її недієздатність на цей момент.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що волевиявлення ОСОБА_6 на день укладення договорів дарування не відповідало її волі внаслідок хронічного стійкого психічного розладу.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 січня 2018року та постанову Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що висновок експертів не надає відповіді на питання, яке було поставлене експертам відповідно до ухвали суду. Обґрунтування висновків експертизи повинно бути викладено у мотивувальній частині акта експертизи. Однак у мотивувальній частині навіть не згадується назва психічного розладу, а також значення алфавітно-цифрової кодової системи МКХ-10, наведених експертами у відповідях на питання 1, 2. Про використання лікуючими лікарями будь-яких методик для діагностики у ОСОБА_6 порушень памʼяті відомості у висновках експертів відсутні, також відсутні дослідження протоколів психодіагностики. 03 березня 2014 року ОСОБА_6 оглянута лікарем-психіатром ОСОБА_7, яка визнала ОСОБА_6 дієздатною, тобто ОСОБА_6 вважалася психіатрами дієздатною, а отже, належний стан її психічного здоровʼя презюмується, тобто він не потребує доказування. Судом не перевірено наявність медичної освіти та документів підтверджуючих кваліфікацію свідка ОСОБА_8, який усно заявив, що є лікарем-психіатром без надання суду відповідних документів про наявність медичної освіти, відповідної кваліфікації судового експерта про що, свідчить аудіо-запис судового засідання.
У листопаді 2018 року від ОСОБА_5 надійшов відзив на касаційну скаргу, згідно з яким експерти Київського міського центру судово-психіатричної експертизи прийшли до правильного висновку, виявивши такі особливості психологічних процесів та станів ОСОБА_6 про її недієздатність усвідомлювати фактичного змісту виконаних дій і про її недієздатність до вольового виконання дій. Висновок експертизи є обґрунтованим і містить відповіді на поставлені перед ним питання у межах його компетенції, мають конкретний характер.
У листопаді 2019 року ОСОБА_5 подала до суду клопотання про участь у розгляді справи у судовому засіданні.
Підстави для задоволення клопотання відсутні, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Разом із тим, як зазначено у частині тринадцятій статті 7ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.