Постанова
Іменем України
13 травня 2019 року
місто Київ
справа № 522/538/17
провадження № 61-16282св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 березня 2017 року у складі судді Бойчука А. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 09 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Калараша А. А., Заїкіна А. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути суму відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 28, 942, 92 грн та суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 17 000, 00 грн, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач на обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 06 вересня 2016 року о 16:05 год поблизу будинку № 60 на вул. Успенській у м. Одесі, трапилась ДТП за участю автомобіля "Рено Меган", 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що належить позивачу, та автомобіля "Хюндай Акцент", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2016 року у справі № 522/19697/16-п відповідача визнано винною у вчиненні ДТП та застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
У результаті ДТП автомобіль марки "Рено Меган", 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3, пошкоджено чим завдано позивачу матеріальну шкоду. Крім того, ОСОБА_3 зазнав моральну шкоду, яка виразилась у душевних та психічних переживаннях внаслідок ДТП та вимушеного звернення до суду. Суму відшкодування моральної шкоди позивач визначив у розмірі 17 000, 00 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 березня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальних збитків 28 942, 92 грн та судовий збір у розмірі 551, 20 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції у своїх висновках виходив з того, що у листопаді 2016 року позивачем отримано від Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (далі - ПАТ "СК "Універсальна") страхове відшкодування за завдану відповідачем майнову шкоду у розмірі 26 183, 17 грн (страховиком утримано ПДВ, франшизу, а сам розрахунок проведено з врахуванням зносу деталей автомобіля). З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обовʼязок з відшкодування такої різниці.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 09 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 березня 2017 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відшкодування моральної шкоди та ухвалено у цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000, 00 грн.
Ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтовувалася тим, що оскільки для відновлення попереднього стану автомобіля "Рено Меган", власником якого є позивач, необхідно використати нові запчастини, вартість яких становить 43 437, 21 грн, відповідач безпідставно наполягав на визначенні вартості відновлювального ремонту із застосуванням коефіцієнта зносу. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_2 різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обовʼязок з відшкодування такої різниці. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відшкодування майнової шкоди в розмірі 28 942, 92 грн.
Суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування суд врахував засади розумності, виваженості та справедливості, характер та обсяг моральних страждань, та визначила розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 3 000, 00 грн.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_4 , не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, у вересні 2017 року подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Касаційна скарга ОСОБА_2 обґрунтовується неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що суди не встановили, кому перераховані страхові суми страховою компанією та чи мав право страховик під час здійснення страхової виплати утримувати ПДВ. Також суди не встановили та не звернули уваги, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що деталі на його автомобіль не випускаються і зняті з виробництва, та дійшли необґрунтованих висновків про можливість стягнення суми шкоди без урахування фізичного зносу. Окрім наведеного заявник посилається на те, що суди не звернули уваги на те, що відповідача не було повідомлено про час та місце проведення огляду пошкодженого транспортного засобу. Відповідно до поданих письмових пояснень заявник стверджував, що він не є власником автомобіля, окрім цього, надав докази, що під час ДТП вона виконувала трудові обовʼязки, оскільки є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Здраво" (далі - ТОВ "Здраво"), і саме ця юридична особа має нести відповідальність перед позивачем за завдану шкоду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_3 надав суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Щодо додатково поданих відповідачем письмових пояснень зазначив, що ці докази відповідач мав подати під час розгляду справи у суді першої інстанції, або ж зазначити про поважні причини неможливості їх подачі.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року у справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У підпункті 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Цивільну справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у квітні 2018 року.
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV) (далі - ЦПК 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 213 ЦПК України 2004 року, а отже, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16 вересня 2016 року о 16:05 год ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки "Хюндай Акцент", державний номер НОМЕР_3, у м. Одесі на вул. Успенській, 60, не врахувала дорожню обстановку, не обрала безпечну дистанцію, в результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем марки "Рено Меган", 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3, який рухався попереду. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Власником автомобіля "Рено Меган", 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_3
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2016 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні ДТП та застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Звітом про оцінку колісного транспортного засобу від 03 жовтня 2016 року № 1699-09-16 з визначення відшкодування матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля "Рено Меган", 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, встановлено, що вартість відновлювального ремонту назначеного автомобіля із застосуванням витратного підходу, складає 55 126, 09 грн.
Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля "Рено Меган", 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, із застосуванням витратного підходу складає 29 663, 76 грн. При цьому субʼєкт оціночної діяльності виходив з розрахунку, що вартість майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу, становить: вартість ремонтно-відновлювальних робіт - 6 015, 00 грн, вартість необхідних для ремонту матеріалів - 6 673, 88 грн, вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, - 42 437, 21 грн, 0, 60 - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, вартість відновлювального ремонту складає: 6 015, 00 + 6 673, 88 + 42 437, 21 = 55 126, 09 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає: 6 015, 00 + 6 673, 88 + 42 437, 21 х (1 - 0,60) = 29 663, 76 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника наземного транспортного засобу була застрахована ПАТ "СК "Універсальна". В листопаді 2016 року ПАТ "СК "Універсальна" здійснило виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування у сумі 26 183, 17 грн.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повʼязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обʼєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовʼязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).