ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2019 року
Київ
справа №337/851/17(2а/337/81/2017)
адміністративне провадження №К/9901/3685/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., Щербака А.А. від 25.10.2017 у справі №337/851/17(2а/337/81/2017) за позовом ОСОБА_1 до Правобережного обʼєднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобовʼязання вчинення дій,
УСТАНОВИВ:
В березні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Хортицькому районі м. Запоріжжя, в якому просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя щодо відмови в призначені пенсії за віком на загальних умовах у відповідності ЗУ "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування" з 20 лютого 2017 року із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, та зобовʼязати Управління Пенсійного Фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя призначити пенсію за віком з 20 лютого 2017 року відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2014, 2015, 2016 p.p.), забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2017 року позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2017 року у справі № 337/851/17 скасовано та прийнято нову постанову.
У задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами встановлено, що з 22.02.2007 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 зі зниженням пенсійного віку згідно п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
20.02.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26, ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообовʼязкове пенсійне страхування".
Листом від 06.03.2017 року № 43/К-9 відповідач повідомив позивача про відмову в задоволенні заяви про призначення пенсії за віком, оскільки ОСОБА_1 вже скористався наданим правом призначення пенсії за віком. Вказав, що відсутні правові підстави для застосування під час розрахунку пенсії ОСОБА_1 з показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. При цьому, відповідно до абз. 2 ч. З ст. 45 Закону № 1058 при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. З наведеного вбачається, що можливість застосування показника середньої заробітної плати, яка визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії, передбачена лише при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком і за умови набуття не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація позивачем свого права на отримання пенсії саме за приписами Закону України "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування" здійснена вперше, що свідчить не про переведення з одного виду пенсії на інший, а про призначення нового виду пенсії, з огляду на що відмова пенсійного органу у перерахунку пенсії з урахуванням приписами ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування" за три календарні роки, що передують даті звернення за призначенням пенсії, є протиправною.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачу з 20.02.2007 призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 зі зниженням пенсійного віку згідно п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".. Отже в даному випадку не відбулося призначення пенсії чи переведення на інший вид пенсії, який було призначено за іншим законом, а тому законні підстави для перерахунку пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії відсутні.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788 працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058, який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообовʼязкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообовʼязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообовʼязкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 1 січня 2004 року Закон №1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообовʼязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.