ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2019 року
Київ
справа №487/6312/16-а
адміністративне провадження №К/9901/44811/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва в складі судді Андрощук В.В. від 23.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В., Шеметенко Л.П. від 26.09.2017 у справі №487/6312/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобовʼязання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, в якому просив зобовʼязати відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходу, внаслідок несвоєчасної виплати пенсії, у відповідності до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у звʼязку з порушенням строків їх виплати" за період з жовтня 2009 року по серпень 2016 року.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтовано тим, що виплата коштів відповідачем на підставі постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2016 року, яка набрала чинності 01 квітня 2016 року, здійснена за період з жовтня 2009 по серпень 2016 року, що очевидно свідчить про виплату зазначених коштів з пропуском строків їх виплати.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в ГУПФ України у Миколаївській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ).
З 01 травня 1993 року виплату пенсії позивачу було припинено у звʼязку з його переїздом на постійне місце проживання до США.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2016 року, яка набрала чинності 01 квітня 2016 року, було визнано дії УПФ України щодо винесення рішення №102 від 01 грудня 2015 року про відмову в призначені позивачу пенсії за вислугою років неправомірними та зобовʼязано відповідача поновити виплату пенсії, починаючи з 07 жовтня 2009 року з урахуванням усіх перерахунків та індексації, відповідно до ст. 42 Закону України "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Вказане рішення суду було виконано відповідачем у серпні 2016 року.
18 жовтня 2016 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у звʼязку з порушенням строків їх виплати.
Листом від 31 жовтня 2016 року ГУПФУ в Миколаївській області відмовило у виплаті компенсації, посилаючись на те, що виплата на виконання рішення суду носить разовий характер. а тому дія Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у звʼязку з порушенням строків їх виплати" не поширюється.
Не погоджуючись з отриманою відповіддю, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходив з того, що сума нарахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звʼязку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація, в результаті посадові особи УПФ України, відмовляючи у виплаті позивачу компенсації, діяли у межах наданих повноважень, у відповідності вимог діючого законодавства, та будь-яким чином не порушили права позивача.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у звʼязку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, повʼязані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звʼязку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звʼязку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).