ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2019 року
Київ
справа №320/7612/16-а(2-а/320/282/16)
адміністративне провадження №К/9901/23279/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області в складі судді Купавської Н.М. від 21.04.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Семененка Я.В., Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю. від 26.06.2017 у справі №320/7612/16-а(2-а/320/282/16) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради про визнання протиправними та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
В листопаді 2016 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, уточнивши який, просила визнати протиправним та скасувати рішення (наказ № 443-Р від 09.09.2016) Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради (далі - УСЗН Мелітопольської міськради) щодо стягнення з неї суми переплати адресної допомоги у розмірі 5817,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є внутрішньо переміщеною особою і як пенсіонер отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання у розмірі 884 грн на місяць. В жовтні 2016 року вона отримала від відповідача лист, яким її повідомлено про те, що в результаті перевірки встановлена наявність в неї на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, про який вона не повідомила уповноважений орган при зверненні до нього з відповідною заявою. Сума переплати визначена відповідачем у розмірі 5817,29 грн, хоча відповідач не врахував, що кошти на депозитному рахунку у розмірі 707,02 долари США були лише з 31.05.2015 по 28.06.2015, а тому у період стягнення потрапило лише 28 днів. Тому неможливо ставити питання про повернення усіх сум допомоги, які були виплачені за весь час.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували, що через 28 днів з моменту призначення грошової допомоги в неї не було на депозитному рахунку грошових коштів, що перевищують в 10 разів мінімальний прожитковий мінімум. Тому враховуючи, що за своєю юридичною природою правовідносини між нею та відповідачем є тривалими і починаються з моменту прийняття уповноваженим органом рішення про надання адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам та тривають до моменту припинення АТО на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської області, то на такі правовідносини поширюються положення законодавства, яке діяло на момент початку їх виникнення, а у разі зміни обставин чи виникнення будь-яких інших юридичних фактів до таких правовідносин застосовуються положення законодавства з урахуванням нових обставин та інших юридичних фактів. Встановлення через тривалий час факту відсутності права на отримання грошової допомоги з самого початку не може припинити правовідносини, які тривали у минулому, а лише надає відповідачу право на перерахунок призначеної раніше допомоги.
У запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу позивача без задоволення.
Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою. З 19.12.2014 позивач перебувала на обліку в Святошинському районному м. Києва управлінні праці та соціального захисту населення, з 08.04.2015 перебуває на обліку в УСЗН Мелітопольської міськради, що підтверджується довідкою від 08.04.2015 № 2314004102.
Рішенням Святошинського районного УПСЗН про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 19.12.2014 позивачу призначено допомогу в розмірі 884 грн на період з 19.12.2014 по 18.06.2015. Вказану допомогу позивачу виплачено по 31.05.2015.
11.06.2015 у звʼязку з переїздом до м. Мелітополя позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Рішенням УСЗН Мелітопольської міськради від 19.06.2015 позивачу призначено виплату допомоги в розмірі 884 грн на період з 01.06.2015 по 18.06.2015, а наступним рішенням - з 19.06.2015 по 18.12.2015.
Наказом начальника Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області від 09.09.2016 №443-Р "Про повернення коштів" вирішено стягнути з позивача суму переплати допомоги переміщеним особам на проживання в розмірі 5817,29 грн.
Підставою для видання вказаного наказу став факт того, що на час призначення виплати допомоги, у позивача був депозитний вклад, розмір якого перевищував 10-кратний розмір прожиткового мінімуму.
Сума допомоги, яка підлягає стягненню, розрахована за період з 01.06.2015 по 18.12.2015, тобто за період, на який була призначена та фактично виплачена допомога.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності оскаржуваного рішення відповідача, оскільки позивач, звертаючись із заявою про призначення допомоги, не повідомила обставин, які є підставою для відмови у призначенні грошової допомоги, що в свою чергу є підставою для повернення надміру сплачених сум грошової допомоги згідно п. 11 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 (далі - Порядок № 505).