У Х В А Л А
22 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 490/3240/16-ц
Провадження № 14-206зц19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О.С.,
суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р ., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б. , Саприкіної І.В., Ситнік О.М ., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
перевіривши заяву ОСОБА_9, подану представником ОСОБА_10, про перегляд рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 вересня 2016 року, постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року, постанови Верховного Суду від 01 березня 2019 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_11, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИЛА:
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_11 та ОСОБА_9 на свою користь заборгованість у сумі 91 519, 18 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України на день ухвалення судом рішення у справі.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 вересня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року, позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково. Стягнуто з відповідачів на користь позивача солідарно суму простроченої строкової заборгованості за кредитом у розмірі 52 000 доларів США, що еквівалентно 1 378 904 грн 80 коп., суму заборгованості за відсотками у розмірі 33 029,46 доларів США, що еквівалентно 875 855 грн 40 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 50 000 грн та пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 80 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2019 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 вересня 2016 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року залишено без змін.
У квітні 2019 року представник ОСОБА_9 - ОСОБА_10 - звернулася до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 вересня 2016 року, постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року, постанови Верховного Суду від 01 березня 2019 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ч. 4 ст. 559 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2747-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ЦПК України викладено у новій редакції.
До набрання чинності зазначеним вище Законом діяла редакція ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 355 якої передбачав перегляд судових рішень з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Проте, станом на час подання вищезазначеної заяви діє редакція ЦПК України, яка не передбачає можливості подачі заяви про перегляд судових рішень з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.