У Х В А Л А
8 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 522/19532/14а
Провадження № 11-388апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О.Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князева В. С., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕАН" (далі - Товариство) до Управління реклами Одеської міської ради, Комунального підприємства (далі - КП) "Одесреклама" про визнання протиправним та скасування припису і направлень, визнання протиправними дій,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило:
- визнати протиправним і скасувати припис Управління реклами Одеської міської ради від 6 жовтня 2014 року №01-30/4263;
- визнати протиправним і скасувати направлення на проведення демонтажу № 137, видане Управлінням реклами Одеської міської ради 7 жовтня 2014 року;
- визнати протиправним і скасувати направлення на проведення демонтажу № 138, видане Управлінням реклами Одеської міської ради 7 жовтня 2014 року;
- визнати протиправними дії КП "Одесреклама" з проведення демонтажу рекламних конструкцій Товариства, розмішених згідно з дозволами на розміщення зовнішньої реклами: № 1004-ВІ/П/С-щ (виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 53 від 16 лютого 2012 року), № 22793-В1/С/Сщ (виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 72 від 28 лютого 2013 року), № 2829-В1/С/Сщ (виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 72 від 28 лютого 2013 року), № 2258-ВІ/С/С-щ (виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 436 від 13 грудня 2012 року), № 2257-ВІ/С/С-щ (виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 436 від 13 грудня 2012 року), № 2769-В1/С/Сщ (виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 72 від 28 лютого 2013 року).
Приморський районний суд міста Одеси постановою від 23 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року позов задовольнив.
Не погодившись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління реклами Одеської міської ради подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування цими судами норм матеріального права, неповне зʼясування обставин справи та невідповідність висновків судів цим обставинам, просило скасувати рішення судів про задоволення позову та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У скарзі не порушено питання про недотримання судами під час розгляду справи правил предметної юрисдикції.
Касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень за скаргою Управління реклами Одеської міської ради судом касаційної інстанції не здійснено.
Натомість ухвалою від 10 квітня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки інший відповідач у справі - КП "Одесреклама" подало касаційну скаргу, у якій просить закрити провадження у справі в частині звернутих до нього позовних вимогщодо визнання протиправними дії з проведення демонтажу рекламних конструкцій Товариства.
Відповідно до частини шостої статті 346 КАС справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Перевіривши матеріали справи та наведені у касаційних скаргах доводи, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для передачі справи на її розгляд.
Вимоги касаційної скарги КП "Одесреклама" про часткове закриття провадження у справі обґрунтовані помилковістю притягнення його до участі у цій справі в якості відповідача, зокрема, непорушенням ним прав позивача. Попри вказівку у скарзі на порушення судами положень статті 17 КАС (редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень), скарга не містить доводів щодо недотримання судами встановлених цією статтею правил предметної юрисдикції, зокрема й доводів про непоширення юрисдикції адміністративного суду на визначений Товариством предмет оскарження у цій справі. Скаржник не зазначає про необхідність розгляду цієї справи (в частині вимог про протиправність демонтажу рекламних конструкцій) в порядку іншого судочинства, ніж адміністративне.