П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/452/18
Провадження № 11-1382заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П. , Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
представника позивача - ОСОБА_8,
представника відповідача - Склярук Ю. В.,
розглянула в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання незаконним і скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 листопада 2018 року (судді Олендер І. Я., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Шипуліна Т. М., Ханова Р. Ф.),
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ВРП, у якому просила суд визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 25 січня 2018 року № 172/0/15-18 про її звільнення з посади судді Обухівського районного сулу Київської області (далі - Рішення ВРП, оскаржуване рішення).
Аргументи позивача на обґрунтування протиправності Рішення ВРП зводяться до такого: рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2017 року № 3378/2дп/15-17 ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді. Вказане рішення було оскаржено до ВРП.
Рішенням ВРП від 21 грудня 2017 року № 4232/0/15-17 рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2017 року № 3378/2дп/15-17 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності залишено без змін.
25 січня 2018 року ВРП прийняла Рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Обухівського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
У позові зазначено, що, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не зазначив правових підстав, які б дозволяли застосовувати нормативно-правовий акт, який суперечить Конституції України, оскільки Закон України від 8 квітня 2014 року № 1188-VІІ "Про відновлення довіри до судової влади в України" (далі - Закон № 1188-VІІ) підписано неуповноваженою особою.
ОСОБА_2 стверджує, що ВРП зробила висновок про притягнення її до дисциплінарної відповідальності без наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку та у зв`язку із реалізацією нею своїх дискреційних повноважень, за які відповідно до міжнародного та національного права не може бути притягнуто до відповідальності.
Позивач зазначає, що ВРП не вказала, які конкретно діяння вона вчинила умисно або через грубу недбалість, що становить поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; чи інше грубе порушення закону, що підриває авторитет і суспільну довіру до суду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 5 листопада 2018 рокуу задоволенні позову ОСОБА_2 відмовив.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного Рішення ВРП, суд першої інстанції керувався тим, що частиною другою статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) визначено підстави для оскарження та скасування рішення про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, цей суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ухвалено повноважним складом ВРП, який брав участь у його ухваленні.
Щодо незаконності та відсутності підстав і мотивів прийняття рішень Другою Дисциплінарною палатою ВРП та ВРП, які були підставою для прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначив, що цим обставинам було надано відповідну оцінку рішенням Великої Палати Верховного Суду, що набрало законної сили і доказуванню у цій справі не підлягає.
Також судом зазначено, що оскаржуване Рішення відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості, як передбачено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Степанова О. С . подала апеляційну скаргу на зазначене рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, порушує питання про скасування цього рішення та ухвалення нового - про задоволення позову.
Обґрунтовуючи скаргу, позивач стверджує, що рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалене без встановлення всіх обставин, що мають значення для справи, тому, на думку скаржника, є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
В апеляції скарзі позивач наводить доводи про те, що ВРП не вказала правових підстав, які б дозволили застосувати Закон № 1188-VІІ.
ОСОБА_2 стверджує, що ВРП зробила висновок про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з реалізацією нею своїх дискреційних повноважень, за які згідно з нормами міжнародного та національного права не може бути притягнуто до відповідальності.
Скаржник вважає, що поза увагою суду залишилися доводи про те, що відповідач в оскаржуваному рішенні не вказав, які конкретно діяння позивача вчинено умисно чи через грубу недбалість, що становить поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
ВПР у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
У судовому засіданні представники позивача та ВРП підтримали відповідно апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених документах доводам.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши представників позивача та відповідача, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати.
У ході розгляду справи суд установив таке.
Указом Президента України від 13 листопада 2008 року № 1037/2008 ОСОБА_2 призначено на посаду судді Печерського районного суду міста Києва строком на п`ять років.
Указом Президента України від 11 січня 2012 року № 7/2012 її переведено на посаду судді Обухівського районного суду Київської області.
Постановою Верховної Ради України від 5 вересня 2013 року № 446-VII ОСОБА_2 обрано на посаду судді Обухівського районного суду Київської області безстроково.
1 липня 2014 року до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції надійшла заява ОСОБА_5 від 16 червня 2014 року (вхідний реєстраційний № В-1871/0/7-14 від 1 липня 2014 року) про проведення перевірки стосовно судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_2. відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 1188-VІІ.
Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2017 року № 3378/2дп/15-17 суддю Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_2 . притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді. Вказане рішення було оскаржено ОСОБА_2 до ВРП.
Рішенням ВРП від 21 грудня 2017 року № 4232/0/15-17 рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2017 року № 3378/2дп/15-17 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення свого дисциплінарного органу, ВРП погодилася з його висновками про те, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення судді ОСОБА_2. підпадають під поняття порушення присяги, визначене законодавством, чинним як на час прийняття постанови від 10 січня 2014 року у справі № 372/41/14-п про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за статтею 1222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так і на час розгляду дисциплінарної справи.
Мотиви, з яких виходила Друга Дисциплінарна палата, зазначаючи про порушення норм процесуального законодавства, стосуються не законності чи обґрунтованості судового рішення, а оцінки дій ОСОБА_2 як судді та висновку про невиконання покладених на неї Конституцією України обов`язків, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.
Це рішення ВРП було предметом судового розгляду, за результатами якого Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 14 червня 2018 року (справа № 11-63сап18), якою скаргу ОСОБА_2 залишила без задоволення, а рішення ВРП від 21 грудня 2017 року № 4232/0/15-17 - без змін.
На підставі подання Другої Дисциплінарної палати ВРП 25 січня 2018 року ВРП ухвалила кадрове рішенняпро звільнення ОСОБА_2 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Підставою для такого рішення стало рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2017 року № 3378/2дп/15-17, залишене без змін рішенням ВРП від 21 грудня 2017 року № 4232/0/15-17, відповідно до яких позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.
Оскаржуване рішення вмотивовано наявністю зазначених вище рішень, а також тим, що дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_2. здійснено згідно з передбаченою чинним законодавством України процедурою. ВРП дійшла висновку, що рішення про притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності ухвалено Другою Дисциплінарною палатою ВРП у межах визначених законом повноважень.
Позивач, вважаючи оскаржуване рішення протиправним, звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи оцінку викладеним у скарзі та відзиві на неї доводам учасників справи, Велика Палата Верховного Суду керується таким.
Підстави та порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, Законом України від 2 червня 2016 року
№ 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) та Законом № 1798-VIII.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції Українипідставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Статтею 108 Закону № 1402-VIII установлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом
№ 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
Зокрема, відповідно до пункту 6 частини першої та пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII одним із видів дисциплінарного стягнення, який може бути застосований до судді, є подання про звільнення судді з посади, який застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Статтею 112 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
Конституцією України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів (частина десята статті 131).