П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 1527/14472/12 (К/9901/6113/18)
Провадження № 11-1456апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н . П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Суворовського районного суду міста Одеси (суддя Мунтян О. О.) від 29 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Федусик А. Г., судді: Димерлій О. О., Зуєва Л. Є.) від 04 березня 2015 року у справі за позовом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2012 року Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до Суворовського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом, у якому просила зобов`язати ОСОБА_2 знести самочинне будівництво, а саме влаштовану комору площею 2,0 кв. м на 2,5 кв. м між восьмим та дев`ятим поверхами багатоквартирного будинку АДРЕСА_2, та привести до попереднього стану місце загального користування.
Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 29 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року, позов задоволено.
Не погодившись із такими судовими рішеннями, 27 березня 2015 року ОСОБА_2 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Суворовського районного суду міста Одеси від 29 листопада 2012 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги, серед іншого, зазначає, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року вказану вище справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Цю ухвалу мотивовано тим, що в касаційній скарзі ОСОБА_2, серед іншого, посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки спірні правовідносини слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у квартирі за АДРЕСА_2 та є її співвласницею на підставі Свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 , виданого 06 травня 1995 року.
Відповідно до доповідної записки виконуючого обов`язків директора КП "ЖКС "Північний" від 10 серпня 2012 року № 1707 убачається, що на території КП "ЖКС "Північний" Суворовського району м. Одеси ОСОБА_2 самочинно здійснено дії з реконструкції місця загального користування (сходову клітину між восьмим та дев`ятим поверхами багатоквартирного будинку за № АДРЕСА_2 ) шляхом облаштуванням комори площею 2,0 кв. м. на 2,5 кв. м.
Актом Одеської міської ради про встановлення факту самочинного будівництва (реконструкції) об`єктів від 19 липня 2012 року № 65 встановлено, що ОСОБА_2 самочинно без отримання відповідних дозволів здійснено дії з реконструкції місця загального користування, а саме сходової клітини між восьмим та дев`ятим поверхами багатоквартирного будинку, розташованого на АДРЕСА_2, з облаштуванням комори площею 2,0 кв. м. на 2,5 кв. м. Зазначені обставини також підтверджуються фото фіксацією та планом схемою самовільної реконструкції.
19 липня 2012 року ОСОБА_2 вручено припис КП "ЖКС Північний" № 65, яким їй запропоновано надати дозвільні документи щодо проведення зазначених вище дії, а у разі їх відсутності - зобов`язано привести об`єкт самочинного будівництва у відповідність згідно до технічної документації КП "ОМБТІ та РОН".
У зв`язку з тим, що вимоги припису щодо надання відповідної документації або демонтування самовільно облаштованого приміщення ОСОБА_2 не виконано, 20 липня 2012 року відносно неї складено протокол № 65 про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 150 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), а саме: порушення правил користування житловими будинками, самовільна реконструкція місця загального користування - сходової клітини між восьмим та дев`ятим поверхами багатоквартирного будинку, розташованого на АДРЕСА_2, з облаштуванням комори площею 2,0 кв. м. на 2,5 кв. м. При цьому, з пояснень ОСОБА_2, викладених у вказаному протоколі, вбачається, що факт проведення самовільної реконструкції місця загального користування нею не заперечується. Причиною реконструкції цього приміщення відповідачка зазначає недостатність місця для зберігання особистих речей у власній квартирі.
23 серпня 2012 року Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради винесла розпорядження № 490 "Про проведення об`єкту самочинної реконструкції приміщення загального користування за адресою: АДРЕСА_2 у відповідність до технічної документації", яким зобов`язала ОСОБА_2 у
10-денний термін привести до первісного стану сходову клітину між восьмим та дев`ятим поверхами зазначеного багатоквартирного будинку.
Оскільки у визначений термін ОСОБА_2 не було виконано вимоги вказаного розпорядження, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Ухвалюючи судові рішення, які є предметом цього касаційного розгляду, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що даний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з такою позицією, викладеною в оспорюваних судових рішеннях, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, встановлених законом.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Відповідно до ст. 25 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган місцевого самоврядування, правомочна розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до її відання.
У статті 30 згаданого Закону передбачено, зокрема, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Згідно із ч. 2 та 3 ст. 41 Закону № 280/97-ВР районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об`єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами.