Постанова
Іменем України
08 травня 2019 року
м. Київ
справа № 234/5738/15-к
провадження № 51-9313км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В. К.,
суддів Макаровець А. М., Короля В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Кононської І. Є.,
прокурора Вергізової Л. А.,
захисників Рябошапки А. М. (у режимі відеоконференції),
Поповченка Т. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Рябошапки Анатолія Максимовича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 07 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2018 року і ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2018 року в кримінальному провадженні № 12015050390000419 щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
та
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ),
засуджених за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Краматорського міського суду Донецької області від 07 грудня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано винуватими та засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, що є їхньою особистою власністю.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Краматорського міського суду Донецької області від 14 листопада 2011 року та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 5936,41 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у строк покарання строк тримання під вартою з 02 березня 2015 року до 20 червня 2017 року з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 та захисника Агапова П. В. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Як установив місцевий суд, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 01 березня 2015 року близько 21:00, проходячи повз кіоск на АДРЕСА_3, побачили раніше не знайомих їм ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_3 напав на ОСОБА_5 та завдав йому рукою не менш двох ударів в обличчя. Внаслідок отриманих ударів потерпілий впав, після чого ОСОБА_1 ударив його правою ногою в обличчя, внаслідок чого ОСОБА_5 втратив свідомість.
Доводячи злочинний умисел до кінця, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 взяли ОСОБА_5 під руки та затягли його до подвір`я будинку АДРЕСА_3, де ОСОБА_5 прийшов до свідомості. З метою подавити волю потерпілого до опору ОСОБА_1 сів на живіт ОСОБА_5, а ОСОБА_3 завдав потерпілому ногою не менше двох ударів в обличчя. Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заволоділи майном ОСОБА_5, заподіявши останньому матеріальної шкоди в розмірі 340,39 грн.
2 березня 2015 року близько 00:10 ОСОБА_3 та ОСОБА_1, проходячи повз магазину " Єралаш " на вул. Двірцевій, 4б у м. Краматорську, зустріли раніше не знайомого їм ОСОБА_4 ОСОБА_1 ударив його скляною пляшкою з-під пива в обличчя, заподіявши легких тілесних ушкоджень, внаслідок чого ОСОБА_4 впав і втратив свідомість. Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заволоділи майном потерпілого, заподіявши останньому матеріальної шкоди у розмірі 26 428,11 грн.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Агапов П. В. в інтересах засудженого ОСОБА_3, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що потерпілий ОСОБА_5 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Вказує на те, що протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 містить закреслювання та виправлення, протокол огляду не містить підпису захисника на титульній сторінці, а товарознавчі експертизи майна проведені експертом, який відсутній в державному реєстрі атестованих судових експертів. Зазначає про те, що місцевим судом була вирішена доля речових доказів, котрі на час розгляду справи в суді не існували, а в основу обвинувального вироку були покладені протоколи слідчих дій за участю обвинувачених на стадії досудового розслідування. Крім того, вказує на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не спростував викладених в його апеляційній скарзі доводів, що призвело до постановлення рішення, яке не відповідає вимогам статті 419 КПК України.
У касаційній скарзі захисник Рябошапка А. М. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. При цьому посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Касаційна скарга захисника Рябошапки А. М. за змістом та доводами аналогічна касаційній скарзі захисника Агапова П. В. Крім того захисник Рябошапка А. М. вважає, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційні скарги не надходило.
В судовому засіданні захисники Рябошапка А. М. та Поповченко Т. І. підтримали подані касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор Вергізова Л. А. вважала касаційні скарги необґрунтованими, просила залишити їх без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Зі змісту касаційної скарги захисника Рябошабки А. М. убачається, що він посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до ст. 433 КПК України не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,та правильність кваліфікації їх дій за цією нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом, і є правильним.
Зі змісту вироку вбачається, що вина засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, визначеного ч. 2 ст. 187 КК України, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідка ОСОБА_7, щодо факту впізнання потерпілим ОСОБА_5 ОСОБА_3 та ОСОБА_1, як осіб, які його побили та забрали майно, даними протоколів огляду місця події, пред`явлення осіб для впізнання, слідчих експериментів, пред`явлення речей для впізнання, висновками судово-медичних експертиз та іншими доказами, які узгоджуються між собою.
Вищевказані докази ретельно досліджено судом першої інстанції та визнано достатніми та допустимими доказами, які у своїй сукупності доводять висунуте ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обвинувачення.
Зазначені докази відповідають вимогам КПК Українина предмет їх належності й допустимості та у своїй сукупності є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном (розбою), поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, будучи особами, які раніше вчинили розбій, вчиненому за попередньою змовою групою осіб
При цьому суд оцінив показання засуджених у частині заперечення своєї вини та посилання на застосування під час досудового розслідування недозволенних методів ведення слідства як спосіб захисту, спрямований на уникнення призначеного їм покарання, оскільки факт здійснення злочину підтверджено показаннями потерпілого та іншими матеріалами кримінального провадження, дослідженими в ході судового розгляду. Крім того, суд узяв до уваги, що постановою прокуратури Донецької області від 25 листопада 2015 року кримінальне провадження щодо працівників Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області за фактом застосування до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 недозволених методів ведення досудового слідства закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК за відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
На підставі наведеного, Суд уважає, що за встановлених судом першої інстанції обставин дії засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 187 ККУкраїни кваліфіковано правильно.
Посилання у скаргах захисників на те, що судові засідання проводились без участі потерпілого ОСОБА_5, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, як на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону не заслуговують на увагу. Так, у матеріалах кримінального провадження наявні судові повістки, направлені за адресою проживання потерпілого ОСОБА_5, які повернулися до суду у зв`язку із їх неодержанням адресатом, що свідчить про виконання судом обов`язку щодо завчасного поінформування останнього про час і місце судового розгляду. Крім цього, ці посилання були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та визнані судом необґрунтованими. Водночас, захисники не вказують, яким чином це порушило становище потерпілого та вплинуло на законність прийнятого судового рішення.