Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 305/2617/14-ц
провадження № 61-30663св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Управління Держгеокадастру в Рахівському районі Закарпатської області, Верхньоводянська сільська рада Рахівського району Закарпатської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 06 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Собослоя Г. Г., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Верхньоводянська сільська рада Рахівського району, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що є власником земельної ділянки площею 0,085 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, і земельної ділянки площею 0,0456 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, обидві ділянки розташовані на території Верхньоводянської сільської ради Рахівського району. Право власності на землю підтверджується Державним актом серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, виданим 14 червня 1999 року. Попри наявність у нього оформленого права власності на землю, ОСОБА_2 самовільно захопив земельну ділянку площею 0,0456 га, обгородив її та використовує у власних цілях, на вимоги повернути ділянку не реагує. Відповідач стверджує, що ділянка насправді належить йому. З приводу самовільного захоплення земельної ділянки позивач неодноразово звертався до Верхньоводянської сільради, правоохоронних органів, на що отримував відповіді про необхідність звернення до суду за захистом своїх прав.
Посилаючись на ці обставини та положення статей 158, 212 ЗК України щодо судового захисту порушених земельних прав власника земельної ділянки шляхом повернення власнику самовільно захопленої земельної ділянки, позивач просив зобов`язати відповідача повернути належну йому самовільно захоплену земельну ділянку площею 0,0456 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Верхньоводянської сільської ради Рахівського району, шляхом знесення самовільно збудованої огорожі та усунути перешкоди в користуванні ділянкою.
У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, Управління Держгеокадастру в Рахівському районі Закарпатської області, Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області про скасування рішення та визнання недійсним державного акта на землю.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки площею 0,0456 га, розташованої на території Верхньоводянської сільської ради. Так, 22 січня 2014 року зареєстровано земельну ділянку площею 0,0456 га із кадастровим номером НОМЕР_2 та цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства на праві власності за ОСОБА_1, підставою для реєстрації права власності став Державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, виданий Верхньоводянською сільською радою 14 червня 1999 року. Проте державний акт не відповідає вимогам законодавства, оскільки до нього у невстановлений час внесений план зовнішніх меж (креслення) земельної ділянки площею 0,055 га, внесені зміни до реквізитів державного акта щодо земельних ділянок. Такі дії не були передбачені ЗК України (1990 року), ЗК України (2001 року), Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Держкомзему України від 04 травня 1999 року № 43, що діяли на той час.
Зі змісту державного акта вбачається, що станом на 14 червня 1999 року у ньому не було інших відомостей, крім тих, які стосувалися земельної ділянки площею 0,085 га, розташованої в урочищі "Мочарь" і призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Записи у державному акті щодо земельної ділянки площею 0,055 га вчинені у період між 08 лютого 2001 року і 11 лютого 2014 року, тому державний акт на цю земельну ділянку ОСОБА_1 не видавався, а внесення відповідних відомостей до акта є незаконним. Із визнанням незаконним державного акта на землю незаконним є й рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на землю, прийняте на підставі зазначеного акта. Рішення про надання ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки прийняте Верхньоводянською сільською радою 08 лютого 2001 року, а фактично рішення про державну реєстрацію права власності на землю прийняте лише 11 лютого 2014 року.
Тим часом, спірна земельна ділянка протягом багатьох років перебувала у його користуванні, а 14 квітня 2011 року Верхньоводянська сільрада прийняла рішення, яким надала йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки площею 0,055 га у власність. Право власності не оформлене з об`єктивних причин (внаслідок тривалого лікування).
Посилаючись на викладене, позивач, із урахуванням уточнених вимог, просив поновити строк звернення до суду; визнати незаконним та скасувати рішення 14 сесії 23 скликання Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 08 лютого 2001 року "Про надання земельних ділянок" у частині надання у приватну власність земельної ділянки площею 0,055 га в урочищі АДРЕСА_2, як таке, що суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси особи; Державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, виданий Верхньводянською сільською радою Рахівського району 14 червня 1999 року на ім`я ОСОБА_1, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_2, визнати недійсним у зв`язку із внесенням до нього змін і доповнень у порядку та спосіб, які не передбачені чинним законодавством.
Суди неодноразового розглядали цю справу.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 08 липня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення 14 сесії 23 скликання Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 08 лютого 2001 року "Про надання земельних ділянок" у частині надання у приватну власність земельної ділянки площею 0,055 га в урочищі "Мочарь" ОСОБА_1 Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданий 16 червня 1999 року на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у позові ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не довів належними доказами самовільного захоплення спірної земельної ділянки, оскільки така ділянка не перебувала у його користуванні, так як указана ділянка перебувала в користуванні ОСОБА_2, який користувався земельною ділянкою на момент винесення оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування та внесення спірних відомостей до державного акта ОСОБА_1 . Крім того, зазначено, що оспорений державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 14 червня 1999 року складений із порушенням Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації та зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, у зв`язку із чим вимоги ОСОБА_2 є законними та обґрунтованими.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 06 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 Первісний позов ОСОБА_1 задоволено. Усунено ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0456 га із кадастровим номером НОМЕР_2, розташованою на території Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області за адресою: АДРЕСА_2. Зобов`язано ОСОБА_2 демонтувати огорожу та повернути ОСОБА_1 цю земельну ділянку.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення про надання ОСОБА_2 земельної ділянки ані площею 0,055 га, ані площею 0,0456 га за адресою: АДРЕСА_2 " не приймалося, така ділянка йому не надавалася і в натурі не відводилася, не укладався щодо такої й договір оренди. Сам по собі факт користування протягом певного часу, хоча б і тривалого, земельною ділянкою ОСОБА_2 лише з усної згоди її власника ОСОБА_1 не породжує у користувача права власності на цю ділянку, від якої власник не відмовився і рішення та інші документи щодо прав на яку є чинними. Факт виникнення і оформлення встановленим порядком права власності або права користування земельною ділянкою підтверджується письмовими доказами, документами. Показання свідків не є належними і допустимими доказами щодо вказаних обставин, відповідно, не можуть мати доказового значення. Водночас такими показаннями може підтверджуватися фактичне користування земельною ділянкою як таке (що не заперечується й сторонами), проте, це не має значення для доказування факту виникнення відповідного права. З установлених у справі обставин випливає, що попри надання у свій час ОСОБА_1 згоди ОСОБА_2 на тимчасове користування земельною ділянкою, він зажадав припинення такого, фактичного повернення земельної ділянки, а протилежна сторона продовжує користуватися ділянкою, не повертає її власнику, безпідставно вважаючи своєю. Продовження користування земельною ділянкою без згоди її власника має ознаки самовільного, без належної правової підстави, землекористування.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У вересні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 06 вересня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що він надав достатньо доказів, що підтверджують його законне право користування спірною земельною ділянкою. Ця земельна ділянка виділена йому рішенням зборів уповноважених колгоспників колгоспу "Перше Травня" с. В. Водяне, яке викладено в протоколі цих зборів від 16 березня 1986 року № 2. Його, пенсіонера за віком, суд незаконно позбавив права на земельну ділянку, одержану на підставі чинного на той час закону. Апеляційний суд не зазначив, чому віддає перевагу словам представника відповідача за зустрічним позовом, а його доводи щодо часу користування спірною землею, підтверджені доказами, відкидає.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справу передано до Верховного Суду.
Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.