ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/2997/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й. Пєскова В.Г.,
за участі секретаря судового засідання Співака С.В.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда фарм",
представник позивача - Кім Г.М. (ордер ДП № 2137/005 від 14.02.2019),
відповідач - Обласне комунальне підприємство "Фармація",
представник відповідача - не з`явився,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровська обласна рада,
представник третьої особи - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Обласного комунального підприємства "Фармація",
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 15.01.2019
у складі колегії суддів: Кощеєва І.М., (головуючий), Кузнецової І.Л., Подобєда І.М.,
у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю Система аптек "Лінда фарм",
до Обласного комунального підприємства "Фармація",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровської обласної ради,
про визнання договору оренди нерухомого майна № 457 від 01.06.2015 продовженим на той самий строк на тих самих умовах,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм" звернулось до Обласного комунального підприємства "Фармація" з позовом про визнання договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад № 457 від 01.06.2015, укладеного між сторонами, продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 2 роки 10 місяців та 29 днів, до 31.03.2021 включно.
2. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю заяви орендодавця протягом визначеного законодавством строку щодо припинення дії договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад № 457 від 01.06.2015, продовженням користування орендованим майном, сплатою орендної плати, положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2018 у справі № 904/2997/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
4. Рішення суду мотивоване відсутністю обумовлених законом підстав для визнання договору продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, оскільки автоматичного продовження дії договору на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не відбулося.
Місцевий господарський суд виходив з того, що Орендодавець у встановлений законом місячний строк після закінчення терміну дії договору заявив про припинення договору.
Також господарський суд першої інстанції вказав, що виставлення рахунків про сплату орендної плати після квітня 2018 року та їх сплата позивачем не свідчать про волевиявлення сторін на автоматичне продовження договору та не свідчить про саму обставину автоматичного продовження договору, оскільки за п. 3.5 договору позивач зобов`язаний сплачувати орендну плату до повернення об`єкту оренди (приміщення) орендодавцеві.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 904/2997/18 скасовано рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Визнано договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад № 457 від 01.06.2015, укладений між сторонами, продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 2 роки 10 місяців та 29 днів, до 31.03.2021 включно.
6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач продовжував користуватися майном після закінчення строку договору найму та відсутністю заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк (через відсутність факту його отримання орендарем, що має істотне значення у даному випадку).
Також суд апеляційної інстанції з огляду на наявність між сторонами спору (справа № 904/2234/18 про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм" звільнити орендоване нежитлове приміщення) вказав, що позовна вимога про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим), не є, по суті, вимогою про встановлення юридичного факту, що відповідає передбаченим законом (ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 15, ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України) способам захисту порушеного права.
7. Під час розгляду справи, господарськими судами першої та апеляційної інстанції було встановлено:
7.1. 01.06.2015 між Обласним комунальним підприємством "Фармація" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда - фарм" (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 457, відповідно до умов для розміщення аптечного пункту орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 20,7 кв. м., розташоване на першому поверсі будівлі Комунального закладу "Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня" за адресою: м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 13.
7.2. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 01.06.2015 до 30.04.2018 (п. 11.1 договору).
7.3. Пунктом 12.5 договору визначено, що договір припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
7.4. Відповідно до п. 8.9 договору, у випадку не звільнення (несвоєчасного звільнення) об`єкту оренди у разі припинення або розірвання цього договору, орендар відповідно сплачує штрафні санкції за весь час фактичного користування об`єктом оренди у таких розмірах: за перший місяць фактичного користування об`єктом оренди - подвійний розмір орендної плати, розрахованої за останній місяць оренди; за другий місяць фактичного користування об`єктом оренди - потрійний розмір орендної плати і т. д. При цьому, в кожному разі договір оренди не вважається продовженим на новий строк.
7.5. В п. 12.1 договору сторони узгодили, що кожна сторона цього договору зобов`язана отримувати поштові відправлення (поштове відправлення з оголошеною цінністю, реєстроване поштове відправлення, рекомендоване поштове відправлення), надіслані їй на її поштову адресу іншою стороною. Сторони погодились з тим, що у разі, коли такі поштові відправлення повертаються стороні - відправнику у зв`язку з їх неврученням стороні - адресату, то незалежно від причин їх повернення, такі поштові відправлення вважаються врученими стороні - адресату.
7.6. Відповідно до акта приймання-передачі від 01.06.2015, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування вищезазначене нерухоме майно.
7.7. Відповідач направляв на адресу позивача заяву № 4/634 від 23.05.2018 (що підтверджується описом вкладення до цінного листа № 4910603468970 та фіскальним чеком № 4910603468970 від 24.05.2018) в якій повідомив про припинення 30.04.2018 договору у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, та просив негайно звільнити орендоване приміщення і передати його за актом приймання-передачі Обласному комунальному підприємству "Фармація".
7.8. Поштове відправлення № 4910603468970 не було вручене позивачу та 13.06.2018 повернуте органом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду від 15.01.2019, Обласне комунальне підприємство "Фармація" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою з вимогою її скасувати та залишити в силі судове рішення місцевого господарського суду.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/2997/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2019.
10. Ухвалою від 25.02.2019 Верховний Суд прийняв справу № 904/2997/18 Господарського суду Дніпропетровської області до провадження; відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Обласного комунального підприємства "Фармація" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2019; призначив розгляд справи на 23.04.2019; витребував з Господарського суду Дніпропетровської області та Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/2997/18.
11. 11.04.2019 до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Система аптек "Лінда фарм" надійшов Відзив на касаційну скаргу, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
12. В судове засідання 23.04.2019 з`явився представник позивача, який надав пояснення у справі.
13. Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(Обласного комунального підприємства "Фармація")
14. Скаржник вказує на невірне застосування судом апеляційної інстанції приписів ст. 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та порушення норм процесуального права.
15. Скаржник доводить, що апеляційний суд, без жодних на то законних підстав здійснив тлумачення та навіть більше, доповнив зміст норми ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", заявивши про те, що факт продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, пов`язаний з відсутністю доказів отримання орендарем заяви орендодавця про припинення або зміну умов договору оренди, при цьому апеляційний суд не наводить жодної норми ЦК України, ГК України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які б підтверджували такий висновок.