Постанова
Іменем України
08 травня 2019 року
м. Київ
справа № 761/34063/15-ц
провадження № 61-24598св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
представники відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - начальник філії Головного управління по м. Києву та Київській області публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" Крючков Сергій Сергійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року в складі суддіОсаулова А. А. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі -
ПАТ "Державний ощадний банк України"), третя особа - начальник філії Головного управління по м. Києву та Київській області ПАТ "Державний ощадний банк України" ОСОБА_5, про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вона з 19 грудня 2013 року була призначена на посаду старшого контролера-касира операційного сектору ТВБВ № 10026/0726 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ПАТ "Державний ощадний банк України".
Наказом від 11 вересня 2015 року № 2647-ос її було звільнено із займаної посади на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довіри.
Вважала вказане звільнення незаконним, оскільки воно пов`язано із проведенням виплат із каси банку вкладникам публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") у розмірі гарантованої суми. Зазначала, що вона сумлінно виконувала свої обов`язки при ідентифікації клієнтів на отримання гарантованої суми у відповідності до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні від 01 червня 2011 року №174, а саме 22 липня 2015 року під час ідентифікації вкладника ПАТ "Дельта Банк" як
ОСОБА_6 було перевірено його паспорт, звірено фотокартку у ньому. При цьому, нею було отримано згоду начальника відділення ОСОБА_7 на видачу коштів вказаній особі. Всі заповнені вкладником та перевірені позивачем документи на видачу коштів були передані касиру ОСОБА_8 Більше того, кошти для вказаного клієнта вже були замовлені напередодні, а задовго до того на початку липня 2015 року невідомі особи вже намагались отримати кошти, замовлені на прізвище указаного вкладника, але були затримані працівниками поліції.
У серпні 2015 року оформлені позивачем для видачі та видані ОСОБА_6 кошти були отримані по підробленим документам іншою особою, а не самим вкладником. Указані обставини були підставами для звільнення позивача наряду із її ж пояснювальною запискою, висновком службового розслідування та протоколом засідання профспілкового комітету. Між тим, пояснення про порушення вимог законодавства з її боку були написані нею під тиском. Порушень вимог Інструкції № 174 позивач в своїх діях не вбачала, оскільки діяла у відповідності до пункту 3.5 її вимог та вона візуально не могла виявити підробку паспортного документу, не будучи експертом.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним та скасувати наказ від 11 вересня 2015 року № 2647-ос про її звільнення; поновити її на роботі на посаді старшого контролера-касира сектору ТВБВ № 10026/0726 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ПАТ "Державний ощадний банк України" з 11 вересня 2015 року; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня
2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що звільнення позивача із займаної посади за пунктом 2 статті 41 КЗпП України відбулося з дотриманням трудового законодавства, оскільки позивач не здійснила належну (достатню) ідентифікацію особи, яка отримала грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та стягнення коштів середнього заробітку за вимушений прогул є похідними вимогами від позовних вимог про поновлення на роботі, тому вважав, що указані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми частини першої статті 41 КЗпП України та належним чином не оцінено докази у справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2018 року ПАТ "Державний ощадний банк України" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.