Постанова
Іменем України
08 травня 2019 року
м. Київ
справа № 367/5376/16-ц
провадження № 61-33046св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Укрпошта" в особі дирекції "Автотранспошта" публічного акціонерного товариства "Укрпошта",
представник відповідача - Сербул Олена Миколаївна,
третя особа - директор дирекції "Автотранспошта" ОСОБА_3,
представник третьої особи - Корнага Олександр Ігорович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 травня 2017 року в складі судді Пархоменко О. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області
від 20 липня 2017 року в складі колегії суддів: Савченка С. І., Білоконь О. В.,
Гуль В. В.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - ПАТ "Укрпошта") в особі дирекції "Автотранспошта" ПАТ "Укрпошта", третя особа - директор дирекції "Автотранспошта" ОСОБА_3, про зобов`язання звільнити за власним бажанням, стягнення належних при звільненні коштів, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та затримки видачі трудової книжки та видачу трудової книжки.
Позовна заява мотивована тим, що з 10 січня 1985 року вона працювала у Дирекції "Автотранспошта" Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (далі - УДППЗ "Укрпошта"). 01 жовтня 2007 року на підставі наказу від 04 жовтня 2007 року № 299-к вона призначена на посаду начальника відділу ОПАРК (кадрів) Дирекції "Автотранспошта".
Наказом від 19 травня 2016 року № 225 відповідач анонсував реорганізацію підприємства шляхом зміни структури управління підприємства, зокрема було заплановано: новий перерозподіл обов`язків, введення змін в посадови інструкції та Положення про відділи, тобто зміна істотних умов праці для працівників. Одночасно, цим же наказом, було заплановане вивільнення працівників у зв`язку зі зміною структури. 20 травня 2016 року листом № 05-552 первинна профспілкова організація Дирекції "Автотранспошта" була повідомлена про реорганізацію підприємства шляхом введення нової структури управління підприємства, про вивільнення посад та скорочення штатів.
Відповідно до наказу від 19 травня 2016 року № 225 Дирекція "Автотранспошта" повинна була почати працювати за новою структурою управління підприємством вже з 20 травня 2016 року, тобто на наступний день, а виконання обов`язків роботодавця щодо попередження профспілки повинно було початись не пізніше 19 лютого 2016 року, а працівників - не пізніше 19 березня 2016 року.
Наказом від 20 травня 2016 року № 226 введено новий штатний розпис і в Дирекції "Автотранспошта" утворились нібито дві паралельно діючі структури, з занятими посадами та відповідними вакансіями. Протягом періоду з 20 травня по 30 травня 2016 року наказами по особовому складу було повільно переведено працівників з старої структури в нову структуру на відповідні "перейменовані" посади.
Зазначала, що з 29 травня 2016 року по 04 червня 2016 року вона перебувала у відрядженні, після повернення з якого виявила повне переведення працівників з посад старої структури на посади нової структури (окрім неї).
При видачі відповідачем наказу від 19 травня 2016 року № 225 про реорганізацію підприємства шляхом введення нової структури управління, яка ускладнена запланованим вивільненням, відповідач порушив норми та строки, які передбачено частиною третьою статті 32, частиною шостою статті 36,
пунктом 1 статті 40, 42, 43, 44, 49-2, 49-4, КЗпП України, частиною третьою статті 22 Закону України "Про профспілки", пунктом 3.1 колективного договору УДППЗ "Укрпошта". Відповідач не виконав належним чином обов`язки роботодавця.
Усі ці порушення надали їй право написати 09 червня 2016 року заяву про звільнення за власним бажання у відповідності до частини третьої статті 38 КЗпП України, яку вона зареєструвала у приймальні та для контролю відправила цінним листом з описом вкладення, оскільки для визначення правової підстави розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність.
Проте, ОСОБА_3 відмовився підписувати її заяву, не провів перевірки фактів порушення трудового законодавства, які вказано у заяві, та не надав належну оцінку, що є порушенням пункту 3.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку колективного договору, згідно з якими у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажання зумовлена неможливістю продовжувати роботу з поважних причин, передбачених законодавством, керівник повинен розірвати трудовий договір у строки, у які просить працівник.
Позивач зазначала, що її трудова книжка досі утримується на підприємстві, наказ щодо звільнення не видано, з нею не проведено розрахунку. Заяву щодо звільнення вона не відкликала, іншої заяви не писала. За несвоєчасну видачу трудової книжки власник або уповноважений ним орган має сплатити працівникові середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Наведені дії відповідача є неправомірними, порушують її конституційні права на працю. Внаслідок незаконного спонукання до звільнення їй була завдана моральна шкода, яка виражається в моральних стражданнях через безпідставний примус до звільнення та позбавлення права на отримання заробітку, втрати нормальних життєвих зв`язків внаслідок чого вона змушена докладати зусилля для організації свого життя та сім`ї; хвилюватися, перебувати у постійній нервовій та психологічній напрузі; думати про те, чому вона повинна відповідати за те, що комусь не вдалось її звільнити декілька років тому, коли і судом було встановлено порушення її прав; куди влаштуватися на роботу; чому вона повинна залишати посаду та роботу заради працевлаштування своячениці керівника; як отримати належні їй документи та кошти. Завдану моральну шкоду оцінила в розмірі 31 000,00 грн.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: зобов`язати відповідача звільнити її з роботи з 09 червня 2016 року за частиною третьою статті 38 КЗпП України; стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу в розмірі тримісячного заробітку в сумі 38 379,60 грн, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 10373,59 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку та видачі трудової книжки з 10 червня 2016 року по
16 травня 2017 року в сумі 147 761,46 грн; видати належним чином оформлену трудову книжку та копію наказу щодо звільнення; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 31 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 липня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що доводи позивача про порушення відповідачем трудового законодавства по відношенню до неї і відповідно наявності у неї права на звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Крім того, доводи позивача про її незаконне спонукання до звільнення з боку відповідача вважав необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Інша частина вимог не підлягає задоволенню, оскільки є похідними від основної, яка задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи, а фактичні обставини, які входять до предмета доказування встановлені неповно і неправильно.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У серпні 2017 року ПАТ "Укрпошта" в особі дирекції "Автотранспошта"
ПАТ "Укрпошта"подало заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.