Постанова
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 755/15651/16-ц
провадження № 61-38955св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
відповідачі за зустрічним позовом: служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва, у складі судді Арапіної Н. Є., від 30 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В., від 23 травня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що з 2004 року вона перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, вони мають спільну
дитину-інваліда ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею.
Посилаючись на те, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, від укладення договору про участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини відмовляється, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання сина у розмірі 25% всіх видів його доходів, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 жовтня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.
У грудні 2016 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання сина ОСОБА_5 разом з батьком.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 здійснює неналежний догляд за їх спільною дитиною-інвалідом, безвідповідально ставиться до її лікування та навчання, чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, що негативно відображається на фізичному та інтелектуальному розвитку сина.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив позбавити
ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 та визначити місце проживання дитини разом з батьком.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 25% всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 21 жовтня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач відповідно до вимог закону зобов`язаний утримувати дитину, забезпечувати їй належні умови для проживання та розвитку, у тому числі забезпечувати матеріально. Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанцій, посилаючись на положення статті 182 СК України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, при цьому посилався на висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначення його місця проживання з батьком.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено у частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,
з 25% на 1/4 частину заробітку (доходу) щомісячно. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір в частині зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції, належним чином дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відсутні, а проживання малолітньої дитини-інваліда разом з матір`ю відповідатиме інтересам дитини. Також апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, змінюючи рішення суду першої інстанції у частині визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не врахував вимоги статті 181 СК України, відповідно до яких за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі. Визначення розміру аліментів у відсотках від заробітку (доходу) матері, батька дитини чинним законодавством України не передбачено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доказам на підтвердження того, що матір дитини ухиляється від виконання своїх обов`язків, не взяли до уваги ставлення батьків до дитини, стан її здоров`я. Задовольняючи позов про стягнення аліментів, суди не звернули увагу, що провадження у цій справі підлягає закриттю, оскільки ухвалою Апеляційного суду міста Києва
від 18 квітня 2013 року у справі № 2-7919/2012 прийнято відмову
ОСОБА_1 від вимог до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини. Заявник вважає, що ним доведено відсутність підстав для задоволення позову про стягнення аліментів, оскільки він утримує свою дитину, що підтверджується відповідними доказами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу начальник служби у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації Поліщук О. В., головний спеціаліст служби у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві, орган опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації просять залишити касаційну скаргу
ОСОБА_2 без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
21 вересня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах. Мають спільного сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24 січня
2012 року у справі № 2-5046/11 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з матір`ю. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком відмовлено.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 січня
2013 року у справі № 2/755/42/13 зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено ОСОБА_2, як спосіб участі у вихованні малолітнього сина, періодичні побачення з дитиною без участі матері кожного вівторка та кожного четверга з 18.00 до 20.00 години, першої та третьої суботи, другої та четвертої неділі з 12.00 до 17.00 години та двічі на рік по два тижні відпочивати з дитиною в місцях відпочинку і оздоровчих закладах.
Відповідно до довідки управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
ОСОБА_1 . отримує державну соціальну допомогу на дитину-інваліда ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним 18 років.
Згідно висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини
від 22 січня 2018 року № 547/41/3/103 рішенням Шевченківського районного суду м. Києва визначено місце проживання дитини - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його матір`ю ОСОБА_1, яке 21 червня 2012 року ухвалою Апеляційного суду
м. Києва залишено без змін, а тому орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації зазначив, що розгляд вказаного питання необхідно вирішувати на розсуд суду (т. 2, а. с.198-199).
Висновком органу опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 18 січня 2018 року № 472/41/3/103 визнано недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 . У висновку зазначено, що ОСОБА_1 належним чином займається вихованням дитини, систематично приводить та забирає дитину зі школи. У разі потреби на прохання вчителя буває присутня на уроках. Мати дитини завжди толерантна, уважна, відповідальна у вихованні ОСОБА_5 та співпраці з вчителем.
Актом обстеження умов проживання ОСОБА_1, яка проживає у квартирі АДРЕСА_1 , підтверджено, що квартира приватизована позивачем, помешкання знаходиться в задовільному стані, в квартирі чисто, прибрано, наявні всі необхідні меблі та побутова техніка. Дитина проживає в кімнаті зі старшим братом, у кімнаті є ліжко, шафа для одягу, стіл для навчання, полички для книг, спортивна стінка, іграшки, книги, особисті речі (т. 2, а. с. 203).