Постанова
іменем України
25 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 315/361/16-к
провадження № 51-8192км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.
за участю:
секретаря судового засідання Гапона В.О.,
прокурора Гошовської Ю.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Турчинського М.І. на вирок Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 4 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080220000098 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Гуляйполе Запорізької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 4 серпня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_2 та постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь останнього 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 1700 грн. 14 коп. в рахунок відшкодування процесуальних витрат на проїзд для участі у судових засіданнях.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 11 лютого 2016 року приблизно о 00 годин 10 хвилин, знаходячись біля кафе "Марина", розташованого по вул. Спартаківська, 54 у місті Гуляйполе Запорізької області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин умисно наніс два удари кулаком правої руки в голову ОСОБА_2, спричинивши останньому синець та садно на голові. Після цього ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 впали на асфальтовану поверхню і ОСОБА_1 умисно наніс ОСОБА_2 ще близько 6 ударів кулаками обох рук в область тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження.
Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 14 травня 2018 року вирок місцевого суду залишив без змін та на підставі п.1 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнив ОСОБА_1 від покарання, призначеного йому цим вироком, у зв`язку із закінченням строків давності.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає про свою недовіру суду, який ухвалив вирок; про неповноту судового розгляду внаслідок того, що суд не допитав свідка, який був очевидцем подій, не витребував для дослідження матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_2, які стосуються події злочину, та не забезпечив можливість здійснення перехресного допиту свідків. Зазначає також про порушення кримінального процесуального закону під час проведення слідчих дій в ході досудового розслідування. Вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив порядок дослідження доказів. Також засуджений вважає, що суд прийняв до розгляду поданий потерпілим цивільний позов, який не відповідає вимогам закону, та не врахував матеріального становища засудженого при його вирішенні. Ці порушення, на думку засудженого, залишились поза увагою суду апеляційної інстанції. До того ж, засуджений стверджує, що апеляційний суд розглянув справу з порушеннями вимог пунктів 3,4 ч.2 ст.412 КПК України, не повідомивши його та захисника про дату судового розгляду, та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність при розгляді клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
У касаційній скарзі захисник Турчинський М.І. посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд належним чином не повідомив засудженого та захисника про дату, час та місце апеляційного розгляду, розглянув справу за їх відсутності, тоді як участь цих осіб у судовому засіданні, на думку захисника, є обов`язковою. Також захисник вважає, що апеляційний суд, звільнивши засудженого від покарання на підставі ч.5 ст.74 КК України, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки засуджений подав клопотання про застосування положень ст.49 КК України, які передбачають звільнення від кримінальної відповідальності.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гошовська Ю.М. вважала, що касаційні скарги сторони захисту в частині доводів про неналежне повідомлення засудженого та захисника про дату, час та місце апеляційного розгляду, а також в частині доводів про неправильне застосування положень ст.49 КК України є обґрунтованими, а тому просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Представник потерпілого ОСОБА_3 подав письмові заперечення на касаційні скарги сторони захисту, в яких просить залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційні скарги - без задоволення як необґрунтовані.
Мотиви суду
Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції у межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Виходячи з вимог ст. 438 КПК України, викладені у касаційній скарзі засудженого доводи щодо неповноти судового розгляду та незгоди з оцінкою доказів, яка надана судами, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість зазначені обставини з достатньою повнотою були перевірені судом апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційні скарги сторони захисту, доводи яких є аналогічними викладеним у касаційних скаргах, апеляційний суд навів належні і достатні мотиви та підстави ухвалення рішення і не встановив підстав для скасування чи зміни вироку.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України кваліфіковані правильно.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
В основу вироку суд поклав, зокрема, показання потерпілого ОСОБА_2 про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень засудженим, показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили показання потерпілого, а також дані протоколів слідчих дій та висновку судово-медичної експертизи. Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх об`єктивності. Підстав не довіряти показанням потерпілого та свідків у суду не було.