ПОСТАНОВА
Іменем України
10 травня 2019 року
м.Київ
справа №825/2337/16
адміністративне провадження №К/9901/16040/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.
під час попереднього розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа: Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року (судді: Житняк Л.О., Кашпур О.В., Поліщук Л.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року (судді: Кобаль М.І., Епель О.В., Карпушова О.В.),
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач, ДКСУ), де третя особа Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі (далі- УПФУ в Чернігівському районі), в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.09.2011 по справі № 2-а-8722/2011 та зобов`язати негайно перерахувати на її рахунок кошти у розмірі 36 722,73 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року, позов було задоволено.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаюсь на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на об`єктивні обставини, що не дозволяють казначейству здійснити безспірне списання коштів та перерахувати їх на користь позивача. Одночасно скаржник вказує, що питання виконання судових рішень, гарантованих державою, залежить від суми коштів, встановлених у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.09.2011 Чернігівським районним судом Чернігівської області по справі №2-а-8722/2011 було винесено судове рішення, яким зобов`язано УПФУ в Чернігівському районі здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1
Зазначене судове рішення набрало законної сили, однак було виконано УПФУ в Чернігівському районі лише в частині перерахунку пенсії позивачу, що підтверджується копією листа УПФУ "Про перерахунок згідно виконавчих проваджень" (а.с.7).
28 листопада 2014 року позивач звернувся до Управління ДВС ГУ юстиції у Чернігівській області із заявою, в якій просив внести судове рішення по справі №2-а-8722/2011 до реєстру невиконаних судових рішень та передати його на виконання до органів, які здійснюють казначейське обслуговування.
Листом від 11.12.2014 №02-45/2373/1 Управління ДВС ГУ юстиції у Чернігівській області повідомило ОСОБА_1 та УПФУ в Чернігівському районі про прийняття 09.12.2014 означеного рішення до обліку Управлінням ДКС ГУ юстиції у Чернігівській області та включення його до першої черги за номером 1091136.
12 січня 2015 року Управління ДВС ГУ юстиції у Чернігівській області направило судове рішення по справі №2-а-8722/2011 на виконання ДКСУ.
18 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулась до керівника ДКСУ із заявою, в якій, посилаючись на наявність можливості безспірного списання коштів державного бюджету органами казначейської служби, просила виконати судове рішення та стягнути на її користь суму заборгованості у розмірі 36 722,73 грн.
Листом від 23.12.2016 № 5-13/2274-21387 ДКСУ повідомила позивача, що рішення по справі №2-а-8722/2011 не може бути виконане, у зв`язку з недостатністю бюджетних призначень за програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою".
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановлені по справі обставини дають підстави для висновку, що відповідач протягом тривалого часу не виконує рішення суду щодо виплати позивачу пенсії, чим допускає протиправну бездіяльність.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон № 4901-VI), який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.
Вищезазначеним законом держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Так, статтею 3 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій)).
Пунктом 4 Порядку № 845 встановлено, що на органи Казначейства покладено, зокрема, обов`язок із вжиття заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку та розгляд письмових звернень (вимог) осіб, які беруть участь у справі, щодо виконання виконавчих документів, а також звернення (вимоги) прокурорів.
Пунктом 6 Порядку № 845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунку, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.