ПОСТАНОВА
Іменем України
10 травня 2019 року
Київ
справа №802/4030/15-а
адміністративне провадження №К/9901/10621/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року (головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., судді - Строчак В.Ю., Ватаманюк Р.В.)
у справі № 802/4030/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Управління Міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Міністерство внутрішніх справ України, Вінницький РВ УМВС України у Вінницькій області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
Короткий зміст позовних вимог.
1. В грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ., скаржник) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач 1, ГУНП у Вінницькій області), Управління Міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області (далі - відповідач 2, УМВС у Вінницькій області), в якому просила:
1.1. визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ № 164 о/с від 06.11.2015 року про звільнення в запас капітана міліції ОСОБА_1 ;
1.3. зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити її середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.11.2015 року;
1.4. стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 9000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2015 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство внутрішніх справ України.
3. Усною ухвалою суду першої інстанції від 19.01.2016р., із занесенням до журналу судового засідання, до участі у справі, як другого відповідача, залучено управління Міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області.
4. 22.01.2016 протокольною ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду, із занесенням до журналу судового засідання, до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Вінницький РВ УМВС України у Вінницькій області.
5. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Управління Міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Міністерство внутрішніх справ України (далі - третя особа, МВС України), Вінницький РВ УМВС України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, задоволено частково:
5.1. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області № 164 о/с від 06 листопада 2015 року про звільнення капітана міліції ОСОБА_1 інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями сектору дільничних інспекторів міліції Вінницького районного відділу УМВС України у Вінницькій області.
5.2. Поновлено капітана міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями сектору дільничних інспекторів міліції Вінницького районного відділу УМВС України у Вінницькій області з 06 листопада 2015 року.
5.3. Зобов`язано управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 26 січня 2016 року включно.
5.4. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями сектору дільничних інспекторів міліції Вінницького районного відділу УМВС України у Вінницькій області та виплати грошового забезпечення у межах суми нарахування за один місяць допущено до негайного виконання.
5.5. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
6. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем 2 не забезпечено виконання обов`язку її працевлаштування, згідно норм статті 184 КЗпП України та не надано доказів в підтвердження вчинення дій для такого працевлаштування, як жінці, яка має дитину віком до 6 років, що потребує домашнього догляду згідно медичного висновку № 100 від 17.06.2015. В той же час, з метою захисту порушених прав позивача, суд вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та поновити капітана міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями сектору дільничних інспекторів міліції Вінницького районного відділу УМВС України у Вінницькій області з 06 листопада 2015 року. Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та стягнення з останнього на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 9000 грн., то вони, на думку суду, задоволенню не підлягають, оскільки, як встановлено під час судового розгляду справи, Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, жодним чином, не порушило права позивача, і як наслідок, його діями не завдано моральної шкоди ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції.
7. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області задоволено повністю.
7.1. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі № 802/4030/15-а скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
8. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Національна поліція України, як новостворений центральний орган, не є ані правонаступником міліції, ані структурним підрозділом МВС України, отже не є правонаступником органів внутрішніх справ України. Міністерство внутрішніх справ України та його територіальні органи не наділені повноваженнями щодо призначення осіб на посади в структурі Національної поліції, а також щодо допуску осіб до участі у конкурсі на заміщення посад поліцейських. Враховуючи, що питання щодо подальшого проходження позивачем служби в органах Національної поліції не було вирішено в порядку, закріпленому у Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону № 580-VIII, а призначення на посади на службу в поліції проводиться за конкурсом. Положеннями Закону закріплено право працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, вимоги до поліцейських, а також вказано, що упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Тобто, наведені дві підстави прийняття на службу в поліцію були можливі за наявності таких умов: виявлення бажання працівників міліції проходити службу в поліції упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону; відповідність вимог до поліцейських, які передбачені Законом. Оцінюючи докази, які є у справі, колегія суддів вирішила, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що суб`єкт владних повноважень при прийнятті наказу в частині звільнення ОСОБА_1 діяв неправомірно. До того ж суд першої інстанції скасував оскаржуваний наказ №164 о/с від 06.11.2015 року повністю, в той час коли цей акт стосується звільнення не лише позивача, а й інших осіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
9. 20 травня 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, в якій скаржник просить скасувати зазначене рішення суду та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року.
10. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що оскільки Закон № 580-VIII не містить положень щодо гарантій вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох (шести) років , то, в даному випадку до спірних правовідносин повинно бути застосовано конституційні принципи і загальні засади права, зокрема, норми КЗпП України, які забороняють звільнення даної категорії жінок без обов`язкового працевлаштування, крім випадків повної ліквідації. Також, скаржником зазначено, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Крім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції було правильно досліджено про невиконання відповідачем 2 обов`язку здійснення ОСОБА_1 пропозиції вакантних посад у відповідності до приписів пункту 9 Розділу ХІ Закону № 580-VIII, як працівнику міліції, яка виявила бажання у формі рапорту, продовжувати службу в поліції. Водночас, відповідач звільнення позивача пов`язує виключно з відмовою скаржника проходити службу в поліції, що не доведено в судовому порядку. До того ж, скаржник наголошувала в суді апеляційної інстанції про подання нею рапорту на переведення її до органів поліції, що свідчить про її бажання проходити службу в органах поліції.
11. 07.06.2016 на адресу суду касаційної інстанції надійшло заперечення УМВС України у Вінницькій області, в якому зазначено, що жодних порушень при звільненні ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ допущено не було, а УМВС України у Вінницькій області діяло на підставі, у спосіб та в межах наданих повноважень, а тому підстав для скасування наказу № 164 о/с від 06.11.2015 немає. Висловлене відповідач 2 підтверджує зокрема, відсутністю як згоди позивача на прийняття на службу в поліцію, так і обов`язку вжити заходів до працевлаштування в новоутвореній установі. Відтак, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
12. 15.06.2016 на адресу суду касаційної інстанції надійшло заперечення на касаційну скаргу від МВС України, в якому третя особа зазначає, що ні МВС України, ні його територіальні органи не наділені повноваженнями щодо призначення осіб на посади в структурі Національної поліції, а також щодо допуску осіб до участі у конкурсі на заміщення посад поліцейських, оскільки Національна поліція України не є правонаступником органів внутрішніх справ України. Відтак, третя особа просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
13. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2016 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
14. Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
15. ОСОБА_1 з 10.09.1999 року розпочала службу в органах внутрішніх справ України.
16. В червні 2010 року позивач призначена на посаду інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями сектора дільничних інспекторів міліції Вінницького районного відділу УМВС України у Вінницькій області.
17. З лютого 2012 року ОСОБА_1 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, яку, згідно рішення Лікарсько-консультативної комісії поліклініки УМВС у Вінницькій області, яким затверджено протокол № 100 від 17.06.2015 року, продовжено на 6 місяців до 28.12.2015 року.
18. Наказом начальника УМВС України у Вінницькій області від 05.11.2015 року № 163 о/с призначено капітана міліції ОСОБА_1 на посаду інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями сектора дільничних інспекторів міліції Вінницького районного відділу УМВС України у Вінницькій області з 05 листопада 2015 року, в зв`язку з виходом з відпустки по догляду за дитиною.
19. В той же час, на наступний день, 06 листопада 2015 року, начальником УМВС у Вінницькій області прийнято наказ № 164 о/с яким, згідно з п. 10 та п. 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено у запас Збройних Сил за п. 64 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції Дубіцьку Тетяну Вікторівну, інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями сектора дільничних інспекторів міліції Вінницького районного відділу УМВС України у Вінницькій області з 06 листопада 2015 року.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
20. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Частина 6 статті 43 Конституції України: Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
22. Пункт 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII): Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: