ПОСТАНОВА
Іменем України
10 травня 2019 року
м.Київ
справа №814/1113/16
адміністративне провадження №К/9901/23437/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
Суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А.,
під час попереднього розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини - польова пошта В 1688 про скасування наказу про звільнення, за касаційною скаргою Військової частини - польова пошта В 1688 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (судді: Крусян А.В., Вербицька Н.В., Джабурія О.В.),
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини В1688 про визнання протиправним та скасування пункту 12 Наказу командира військової частини В 1688 від 29.04.2016 №97 в частині звільнення його з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини і зняття з усіх видів забезпечення.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано п.12 Наказу командира військової частини В 1688 в частині виключення з 29.04.2016 року майора юстиції ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини В 1688, зняття з усіх видів забезпечення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги наголошує на тому, що, повний розрахунок з позивачем було проведено на наступний робочий день після винесення оскаржуваного наказу, що на переконання скаржника, жодним чином не призвело до порушення його прав.
Заперечуючи проти скарги позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 30.01.2015 позивач на підставі Указу Президента України від 14.01.2015 №15/2015 "Про часткову мобілізацію" був призваний на військову службу до ЗС України.
Пунктом 21 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 31.03.2016 №128о/с відповідно до пп. "є" п.1 ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", п. 1 Указу Президента України від 25.03.2016 № 115/2016 "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 № 607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015р. №15" ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас ЗС України.
На виконання означеного наказу, Наказом командира військової частини В1688 (А1815) від 29.04.2016 №97, відповідно до Указу Президента України від 25.03.2016 №115/2016, майора юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "є" пункту 1 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з 29.04.2016 виключено зі списків особового складу військової частини В1688 і знято з усіх видів забезпечення.
Вважаючи останній наказ протиправним з огляду на те, що станом на дату його винесення відповідачем не було проведено повного грошового розрахунку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що нездійснення всіх видів забезпечення при звільненні позивача зі служби в день звільнення не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з протиправністю самого наказу про звільнення.
Натомість, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе лише за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню, а невиконання наведеної умови є підставою до визнання наказу в частині виключення військовослужбовця зі списків особового складу протиправним.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.