ПОСТАНОВА
Іменем України
10 травня 2019 року
Київ
справа №826/11746/16
адміністративне провадження №К/9901/29803/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шарапи В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року (головуючий суддя - Мазур А.С.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Грибан І.О., судді - Губська О.А., Парінов А.Б.)
у справі № 826/11746/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві,
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
Короткий зміст позовних вимог.
1. В липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в м. Києві (далі - відповідач 1, ГУНП в м.Києві), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - відповідач 2, ГУМВС України в м.Києві), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
1.1. визнати незаконним та скасувати наказ №1007 від 06.11.2015 о/с "По особовому складу" Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в частині звільнення ОСОБА_1 ;
1.2. поновити ОСОБА_1 на займаній посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Деснянського районного управління;
1.3. зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві допустити ОСОБА_1 до виконання службових обов`язків дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Деснянського районного управління з моменту поновлення на роботі (службі);
1.4. стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на корить ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення (06.11.2015) по дату винесення рішення;
1.5. зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дати винесення рішення по дату поновлення її на роботі на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Деснянського районного управління.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року, причини пропуску звернення ОСОБА_1 до суду визнано поважними, у задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції у м.Києві про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
2.1. Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання позивача щодо поновлення строку звернення до суду, погодився з доводами позивача щодо неможливості своєчасного звернення з позовом через проблеми зі здоров`ям її сина, що підтверджується долученими до матеріалів справи медичними довідками.
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, позов задоволено частково:
3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 06.11.2015 №1007 о/с "Щодо особового складу" в частині звільнення ОСОБА_1 .
3.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інпекторів міліції Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.
3.3. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по 14.07.2017, розрахованого, виходячи з приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
3.4. В іншій частині позову - відмовлено.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Відповідачами не надано доказів, які б підтверджували, що позивач відмовилася від проходження служби в поліції та/або не могла бути прийнята на службу до поліції, зокрема через невідповідність вимогам, що ставляться до поліцейського. Як і не надано доказів, які б підтверджували, що позивачу пропонувались будь-які посади в перетвореному МВС України або новостворених органах поліції та, що вона не може бути прийнята на службу до поліції, зокрема через невідповідність вимогам, що ставляться до поліцейського. Крім того, суди вказали, що Головним Управлінням МВС України в м.Києві були порушені права позивача, в частині звільнення зі служби органів внутрішніх справ всупереч вимогам частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України, оскільки ОСОБА_1 є одинокою матір`ю. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві допустити ОСОБА_1 до виконання службових обов`язків дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Деснянського районного управління з моменту поновлення на роботі (службі), то суди вказали, що дана вимога є неналежним способом захисту у межах спірних правовідносин, оскільки фактично включається у поняття "поновлення на посаді". Стосовно ще однієї позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дати винесення рішення по дату поновлення її на роботі на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Деснянського районного управління, суди вказують, що дана вимога є передчасною, оскільки приписами п. 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, причин стверджувати, що відповідачем не буде виконано вказане рішення в частині його негайного виконання, позивачем не зазначено, а з матеріалів справи не вбачається.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
5. 03 листопада 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення судів та постановити нове, яким адміністративний позов залишити без розгляду або залишити без задоволення.
6. В обґрунтування поданої касаційної скарги Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві вказує на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги той факт, що штати ГУМВС України скасовані у зв`язку з ліквідацією. А відтак, оскільки усі посади в системі органів міліції були скорочені, а всі юридичні особи, які входили до системи органів міліції - ліквідовані, то у скаржника була відсутня можливість запропонувати та перевести позивача для подальшого використання на службі на іншу посаду не тільки в межах м.Києва, а й в межах України. Також скаржник зазначає, що у нього відсутні повноваження щодо використання на службі позивача поза межами сфери діяльності юридичної особи, зокрема, в окремих суб`єктів господарювання, самостійних юридичних особах, органах (закладах, установах) поліції. Крім того, скаржник зауважує, що позивач не виявляла власного волевиявлення щодо проходження служби в поліції, оскільки заяву про бажання проходити службу в органах Національної поліції остання не писала, так як рапорт про звільнення зі служби в ОВС України у зв`язку із переходом на роботу (службу) у інші міністерства, установи організації, що рівнозначно відмові від проходження служби в поліції, а відтак правомірно не була прийнята на службу до Національної поліції. Пропозиція ж вакантних посад. У відповідності до Закону України "Про Національну поліцію" повинна здійснюватись лише посадовим особам Нацполіції, за умови їх бажання. Відтак, оскільки письмового волевиявлення позивач не подала, то їй, відповідно, ніяких посад не було запропоновано. Також скаржник вказує, що частиною 3 статті 184 КЗпП України передбачені виняток щодо звільнення вагітних жінок, жінок, які мають дітей до 3 років, одиноких матерів, яким є повна ліквідація підприємства, але з обов`язковим працевлаштуванням. Водночас, Деснянським РУ ГУМВС України в м.Києві, шляхом повідомлення центру зайнятості про масове вивільнення працівників було вжито усіх можливих заходів щодо працевлаштування позивача в майбутньому. Також ГУМВС України в м.Києві вказує на помилковість стягнення з нього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки позивач проходила службу в Деснянському РУ ГУМВС України в м.Києві, який є окремою юридичною особою, то відтак, і з даного органу повинно бути здійснено стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу позивача. Окремо скаржник наголошує на те, що судом першої інстанції було протиправно поновлено строки позивачу для звернення до суду з даним позовом. Оскільки із оспорюваним наказом про звільнення, позивач ознайомилася 06.11.2015, в день її звільнення, а позов до суду було подано лише 29.07.2016. Відтак, на думку скаржника, причини, наведені позивачем, такі як постійні захворювання дитини та перебування позивача разом з нею у лікарні, не є обґрунтованими, позаяк позивач мала змогу ознайомитися з наказом про звільнення у той же день, а, відтак і вчасно звернутися до суду із вказаним позовом.
7. Позивачем заперечення чи відзиву на зазначену касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
9. Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2019 року касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
10. Наказом Головного управління МВС України в м. Києві від 06.11.2015 №1007 о/с "Щодо особового складу", згідно з п.п. 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, капітана міліції ОСОБА_1 (М-168155), дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Деснянського районного управління звільнено 06.11.2015 у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за п. 64 "г".
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
11. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Частина 6 статті 43 Конституції України: Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
13. Пункт 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII): Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:
1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;
2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
14. Пункт 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII: З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
15. Пункт 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII: Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
16. Пункт 10 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII:Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.