ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/3984/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,
за участю помічника судді Лазарєвої О.С. (за дорученням головуючого судді),
представників учасників справи:
позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" - Єловікової В.В. - адвокат (посвідчення від 30.01.2015 №КВ4237); Гальченка В.Я. - адвокат (посвідчення від 30.11.2006 №3155/10),
відповідача - публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" - Косик С.І. - адвокат (посвідчення від 22.02.2007 №2831),
розглянув касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 (головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді Дідиченко М.А. і Пономаренко Є.Ю.) та
додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 (головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді Дідиченко М.А. і Пономаренко Є.Ю.)
зі справи №910/3984/18
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - Товариство)
до Залізниці
про стягнення 1 653 295,44 грн.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про стягнення 1 653 295,44 грн.
2. Позов мотивовано тим, що відповідачем неправомірно здійснено нарахування плати за перевезення вантажу за період з 20.02.2018 по 18.03.2018 на підставі пункту 3.2 договору про надання послуг від 09.02.2018 №08340/ЦТЛ-2018 (далі - Договір), внаслідок чого з рахунку Товариства неправомірно було списано 1 653 295, 44 грн., оскільки перевезення вантажу за згаданим договором здійснювалося у вагонах, які перебувають у володінні та користуванні Товариства на підставі договору оренди вагонів від 24.03.2016 №142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю (далі - Договір оренди).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.2018 у позові відмовлено.
4. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що: позивачем всупереч вимогам статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не було надано суду належних доказів права на володіння та користування вагонами, по яких відповідачем надавалися послуги згідно з Договором; позивач не надав обґрунтованого розрахунку кількості вагонів, що знаходились в його оренді і по яких відповідно до згаданого договору відповідачем були надані послуги з перевезення вантажів; позивачем було обрано спосіб захисту, що не відповідає приписам статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та прямо суперечить умовам укладеного сторонами Договору, оскільки, виявивши необґрунтоване відображення у своєму особовому рахунку спірної суми як використаної, позивач мав право звернутися до відповідача з відповідною вимогою про відновлення цієї суми на особовому рахунку.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019: апеляційну скаргу Товариства задоволено; рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю; стягнуто з Залізниці на користь Товариства 1 653 295,44 грн., 24 799,43 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 37 199,15 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована обґрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог.
7. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 заяву Товариства про розподіл судових витрат (витрат, понесених на правничу допомогу) в даній справі задоволено; стягнуто із Залізниці на користь Товариства 51 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у розгляді справи №910/3984/18.
8. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розмір заявлених Товариством витрат, понесених на правничу допомогу, є доведеним, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
9. У касаційній скарзі до Верховного Суду Залізниця, посилаючись на те, що постанова суду апеляційної інстанції від 07.02.2019 є необґрунтованою, прийнята з неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати відповідну постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду від 01.11.2018, судові витрати покласти на позивача.
10. В іншій касаційній скарзі зі справи Залізниця зазначає, що додаткова постанова суду апеляційної інстанції від 18.02.2019 прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить скасувати згадану постанову суду апеляційної інстанції від 18.02.2019 повністю і залишити в силі рішення місцевого господарського суду, судові витрати покласти на позивача.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
11. Суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що вагони, якими здійснювалося перевезення відповідно до Договору, перебували у володінні та користуванні позивача.
12. У процесі розгляду справи позивач не заперечував, що перевезення здійснювалися вагонами, які належать на праві власності Залізниці.
13. З урахуванням того, що власником вагонів є перевізник та з огляду на законодавчий припис щодо непорушності права власності та умови договору суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що перевезення здійснювалося у вагонах позивача і стягнув кошти з відповідача, не взявши до уваги заперечення останнього щодо невірно обраного позивачем способу захисту, чим порушив статті 55, 124 Конституції України, статтю 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статті 316, 317, 319 ЦК України.
14. Судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що позивачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено отримання в оренду тих вагонів, якими відповідачем надавалися послуги, чим порушено статті 74, 76, 77, 78 ГПК України та статті 525, 526 ЦК України.
15. Позивач також не надав обґрунтованого розрахунку кількості вагонів, що знаходилися в його оренді і по яких відповідно до вказаного договору відповідачем були надані послуги з перевезення вантажів.
16. Акти приймання-передачі вагонів за договором оренди, які містяться в матеріалах справи №910/3984/18 та на які посилається позивач, не підтверджують того, що на час надання послуг зазначені вагони перебували в оренді у позивача після продовження терміну дії договору оренди в судовому порядку у справі №910/12031/17.
17. Жодна залізнична накладна у період з 20.02.2018 по 18.03.2018 не містить інформації про те, що вагони перебували в оренді Товариства, а тому відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами як такими, що належать замовнику.
18. Обставини, встановлені в рішенні господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі №910/3079/18, не можна вважати преюдиційними на підтвердження перебування вагонів в оренді у позивача в період з 20.02.2018 по 18.03.2018.
19. Позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає приписам статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України та прямо суперечить умовам укладеного сторонами Договору, оскільки, виявивши необґрунтоване відображення у своєму особовому рахунку спірної суми як використаної, позивач мав звернутися до відповідача з відповідною вимогою про відновлення цієї суми на особовому рахунку.
20. Надані позивачем документи на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу разом із супровідним листом, на підставі яких ухвалено додаткову постанову, позивачем на адресу відповідача не надсилалися, доказів їх надсилання іншому учаснику процесу матеріали справи не містять. Тому всупереч частині третій статті 2, частині другій статті 13 ГПК України відповідача було позбавлено права надати свої обґрунтовані заперечення проти вимог позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
21. Судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що позивачем не дотримано обов`язкової умови, передбаченої частиною восьмою статті 129 ГПК України, щодо подання доказів на підтвердження витрат на надання правової допомоги до закінчення судових дебатів та безпідставно ухвалено рішення, яким задоволено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат, понесених на правничу допомогу.
22. Позивачем належними та допустимими доказами не доведено суму понесених ним витрат на правову допомогу.
23. Судом апеляційної інстанції не здійснено аналізу співмірності витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, зі складністю справи.
Доводи Товариства
24. У відзиві на касаційну скаргу Товариство не погоджується з доводами касаційної скарги, зазначаючи, що такі доводи: спростовуються матеріалами справи та наявними в ній належними та допустимими доказами; не узгоджуються з висновками, які містяться в судових рішеннях у справах №910/12031/17 та 910/3079/18; суперечать приписам статей 6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенню Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) та не узгоджуються з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України у справі №6-20цс11, - та просить відмовити в задоволенні касаційної скарги Залізниці на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі №910/3984/18 у повному обсязі, а згадану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
25. На іншу касаційну скаргу відзив від Товариства не надходив.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
26. Відповідно до умов укладеного Товариством (замовник) та Залізницею (перевізник) Договору:
- предметом вказаного договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та надання інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1);
- вагон перевізника - це вантажний вагон, яким перевізник володіє на праві власності або інший правовій підставі. Вагон замовника - це вантажний вагон, яким замовник володіє на праві власності або іншій правовій підставі (пункт 1.2);
- замовник зобов`язаний оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів, та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника (підпункт 2.1.6 пункту 2);
- замовник зобов`язаний самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому він зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (підпункт 2.1.6.1 пункту 2);
- розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов збірника тарифів (пункт 3.1);
- розмір плати за перевезення вантажу у вагонах перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається з: плати за перевезення навантаженого вагону перевізника, яка визначається за тарифом, визначеним у збірнику тарифів, встановленим для власного вагону перевізника; компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скореговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору; плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки (пункт 3.2);
- оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у пункті 14.2 розділу 14 Договору (пункт 4.2);
- одержані кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника (пункт 4.3);
- обов`язок перевізника - по закінченні звітного місяця, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, надавати замовнику в електронному вигляді на електронну адресу, зазначену в пункті 4.6 Договору, виписки з його особового рахунку та зведену відомість для її підписання, в тому числі з накладенням ЕЦП. Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих замовником на виконання цього договору, та коштів, витрачених замовником на послуги з організації перевезень вантажів, наданих перевізником. При цьому у виписці відображаються дати утворення та розміри заборгованості, пеня (пункт 4.7).
27. 24.03.2006 державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено Договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування вагони-універсальні платформи модернізовані з підсиленими торцевими упорами.
28.12.2011 державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (орендодавець), Товариством (орендар) та державним підприємством "Стрийський вагоноремонтний завод" (новий орендодавець) укладено договір № 143А про заміну сторони в Договорі оренди, на підставі якого новий орендодавець прийняв на себе права та обов`язки державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" за Договором оренди.
28. Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/12031/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та постановою Верховного Суду від 15.05.2018, визнано укладеною додаткову угоду по договору від 28.11.2011 №143А та Договору оренди, за якою орендодавцем вагонів є ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" ПАТ "Українська залізниця", а строк оренди вагонів продовжено до 31.12.2027 (включно).
29. Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/3079/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 та постановою Верховного Суду від 22.01.2019: зобов`язано ПАТ "Українська залізниця" внести зміни до даних в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів (щодо продовження терміну оренди до 31 грудня 2027 року) відносно універсальних модернізованих платформам (вагонів) загальною кількістю 407 одиниць, які знаходяться в оренді Товариства до 31.12.2027 на підставі додаткової угоди до договору від 28.11.2011 №143А та Договору оренди, що визнана укладеною рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/12031/17, а саме - вагонів з номерами, зазначеними у резолютивній частині рішення господарського суду міста Києва у справі №910/3079/18.
У справі № 910/3079/18 судами встановлено факт перебування спірних універсальних модернізованих платформ (вагонів) загальною кількістю 407 одиниць у користуванні Товариства на підставі Договору оренди, який є чинним та пролонгований до 31.12.2027.
30. Залізницею не було надано суду доказів на підтвердження обставин повернення вагонів з оренди, тоді як Товариством надано акти приймання-передачі згаданих вагонів, зі змісту яких вбачається передача орендодавцем у користування зазначених вище вагонів орендарю.
Матеріали справи №910/3984/18 містять належним чином завірені копії актів приймання-передачі вагонів до Договору оренди, за якими (актами) відповідачем було передано в оренду позивачу вагони, по яких (вагонах) у подальшому відповідачем надавалися послуги позивачу з перевезення вантажів згідно з Договором.
31. На підтвердження виконання умов Договору з перевезення вантажів залізничним транспортом у матеріалах справи містяться копії залізничних накладних за період з 20.02.2018 по 18.03.2018.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що за вказаними залізничними накладними було здійснено перевезення вантажів залізничним транспортом за укладеним між сторонами Договором, та саме тими вагонами, що перебувають в оренді позивача.
32. Крім того, на виконання умов Договору за період з 19.02.2018 по 28.02.2018 позивачем було перераховано на рахунок відокремленого підрозділу відповідача - філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" ПАТ "Укрзалізниця" 85 600 000 грн. попередньої оплати за надання послуг перевезення, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача № 8206687.
При цьому з виписки з особового рахунку позивача вбачається, що станом на 28.02.2018 розмір коштів, списаних відповідачем у рахунок оплати послуг з організації перевезень вантажів за період з 20.02.2018 по 28.02.2018, становив 19 630 536,40 грн. та включав, у тому числі, й спірну суму (1 653 295,44 грн.)
33. Щодо обраного позивачем способу захисту судом апеляційної інстанції зазначено таке:
- позивач неодноразово письмово повідомляв відповідача про неправильне нарахування платежів та надсилав на адресу відповідача претензії щодо повернення (перерахування) на поточний рахунок позивача списаних відповідачем з особового рахунку позивача коштів у загальному розмірі 1 653 295,44 грн., які (претензії) залишені відповідачем без задоволення;
-у відповіді на претензії відповідач вказував, що у зв`язку із значним обсягом заявлених вимог прийняття рішення щодо наявності правових підстав для повернення надлишково стягнутих коштів потребує додаткового часу для вжиття подальших заходів за зверненням позивача;
- враховуючи позицію відповідача у розгляді даної справи та заперечення останнього про безпідставно списану оспорювану суму грошових коштів з особового рахунку позивача, беручи до уваги, що відповідач добровільно не відновив вказану суму на особовому рахунку позивача, обраний позивачем спосіб захисту може бути неефективним у даному випадку;
- Договір діє до 31.12.2018. Відповідно, особовий рахунок, відкритий позивачу за вказаним договором, має бути закритий. Тому у разі задоволення позову про відновлення на особовому рахунку позивача певної суми грошових коштів та набрання законної сили рішенням суду відповідне рішення може виявитися таким, що не може бути виконаним, а порушені права позивача не будуть відновлені та захищені. Спосіб захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання відповідача поновити на особовому рахунку позивача суму боргу не має механізму примусового виконання судового рішення - на відміну від стягнення, а тому є неефективним для відновлення порушених прав позивача;
- позивач має право на такий ефективний засіб правового захисту, який унеможливлював би невиконання рішення суду з боку відповідача, тобто має право заявити позовну вимогу про стягнення неправомірно нарахованої та списаної грошової суми в судовому порядку.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ У ПРИЙНЯТТІ ДОДАТКОВОЇ ПОСТАНОВИ
34. В апеляційній скарзі Товариство просило суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 51 000 грн.
21.12.2018 до розгляду справи по суті до апеляційного господарського суду надійшла заява від Товариства про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують понесені ним витрати на правничу допомогу, а саме: копію договору від 09.01.2018 №09012018/МТ про надання правничої допомоги; копію додаткової угоди від 20.11.2018 №20112018 до договору про надання правничої допомоги від 09.01.2018 №09012018/МТ; копію рахунка-фактури від 30.11.2018 №301118 на суму 19 550 грн.; копію акта приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди від 20.11.2018 №20112018 до договору про надання правничої допомоги від 09.01.2018 №09012018/МТ; копію ордеру, виданого АО "СОТА" адвокату Барабаш О.В., який є членом АО "СОТА", на ведення справи позивача в Північному апеляційному господарському суді, а також копію свідоцтва адвоката Барабаш О. В. про право на зайняття адвокатською діяльністю.
35. Оскільки позивачем було надано не всі документи, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, сторонам роз`яснено, що питання про судові витрати буде вирішене судом апеляційної інстанції з урахування приписів частини восьмої статті 129 ГПК України після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
36. Після прийняття постанови Північним апеляційним господарським судом від 07.02.2019 Товариство 11.02.2019 надало суду копію платіжного доручення від 30.03.2018 №7703 про сплату 31 450 грн. за послуги на правничу допомогу згідно з рахунком-фактурою від 30.03.2018 №300318, копію платіжного доручення від 08.02.2019 №43975 про сплату 19 550 грн. за послуги на правничу допомогу згідно з рахунком-фактурою від 30.11.2018 №301118 та копії банківських виписок з рахунка АО "СОТА".