У Х В А Л А
08 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/6/19
Провадження № 11-460заі19
Суддя Великої Палати Верховного Суду Саприкіна І. В., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 08 січня 2019 року у справі за його позовом до Верховної Ради України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобовʼязання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
У січні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Верховної Ради України, яка під час ухвалення ч. 2 ст. 320 Глави 3 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 № 2147-VIIІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" всупереч вимогам п. 2 ст.3, п. 3 ст. 5, п. 3 ст. 8, п. 1 ст. 9, п. 2 ст. 19, п. 3 ст. 22, п. 1, п. 4 ст. 41, п. 1 ст .43, п. 2 ст. 54, п. 2 ст. 55, п. 1 ст. 64, п. 1 ст. 58, ст. 124, ст. 129 Конституції України, Закону України від 21 квітня 2015 року № 336-VII "Про забезпечення права на справедливий суд", Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" незаконно обмежила, звузила зміст та обсяг існуючих прав і свобод позивача, не врахувала усіх положень, передбачених Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд", та не внесла в ч. 2 ст. 320 Глави 3 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 № 2147-VIIІ, пункти 4, 5, 6 наступного змісту:
" 4) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
5) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ;
6) невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, викладеному в постанові Верховного Суду висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права";
- зобовʼязати Верховну Раду України в термін, що не перевищує 30 календарних днів з моменту ухвалення рішення у справі, доповнити ч. 2 ст. 320 Глави 3 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 № 2147-VIIІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" пунктами 4, 5 та 6 вищезазначеного змісту.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 08 січня 2019 року у відкритті провадження відмовлено за п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм процесуального права, 23 квітня 2019 року ОСОБА_3подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, суд установив, що вона не відповідає вимогам ст. 296 КАС України, з огляду на таке.
Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пʼятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пʼятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
За приписами п. 4 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.
Як убачається з апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів, оскаржувану ухвалу, постановлено 08 січня 2019 року, позивач отримав засобами поштового звʼязку 15 січня 2019 року (підтверджується копією конверту та інформацією із сайту ПАТ "Укрпошта"). Отже пʼятнадцятиденний строк на апеляційне оскарження сплинув 30 січня 2019 року.
Проте, позивач звернувся з апеляційною скаргою лише 23 квітня 2019 року (підтверджується копією накладної № 2199147 та інформацією із сайту курʼєрської служби доставки "Грандекс", послугами якої скаржник скористався для доставки апеляційної скарги з доданими документами до Великої Палати Верховного Суду), тобто з порушенням строків, передбачених ст. 295 КАС України.
Водночас ОСОБА_3 просить поновити пропущений строк на звернення з апеляційною скаргою. При цьому скаржник не зазначає будь-яких вагомих причин пропуску строку на звернення зі скаргою.
Крім того, всупереч п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору.