ПОСТАНОВА
Іменем України
08 травня 2019 року
Київ
справа №200/21123/16-а(2-а/200/870/16)
адміністративне провадження №К/9901/29994/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Шарапи В.М., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року (головуючий суддя - Шевцова Т.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року (головуючий суддя - Мельник В.В., судді - Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у місті Дніпрі, Інспектора роти № 6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Дніпрі Тригуба Вʼячеслава Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у місті Дніпрі (далі - УПП у місті Дніпрі), Інспектора роти № 6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Дніпрі Тригуба В.В. (далі - інспектор Тригуб В.В.) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якому просив:
- скасувати постанову від 05 грудня 2016 року АР № 018897 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.;
- закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 грудня 2016 року у місті Дніпрі, керуючи автомобілем "ЗАЗ LANOS", номерний знак "НОМЕР_1", був зупинений інспектором Тригубом В.В., яким винесено постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. У вказаній постанові зазначено, що позивач рухаючись у крайній лівій полосі не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.18 (напрямок руху по смугах) рух ліворуч. Позивач не погоджується з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності та вважає, що вона винесена з порушення вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Так, зокрема у вказаній постанові невірно зазначено місце вчинення правопорушення та пункт Правил дорожнього руху, який ним порушено. Також, ОСОБА_2 зазначив, що частиною другою статті 122 КУпАП не передбачено накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн.
Постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваної постанови. ОСОБА_2 зазначив, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена з порушенням вимог статей 268,283 КУпАП, а саме, у постанові невірно зазначено пункт Правил дорожнього руху, який на думку інспектора ним порушено та статтю нормативно-правового акта, що передбачає відповідальність за таке правопорушення. Також, на думку позивача, інспектор патрульної поліції невірно зазначив місце вчинення правопорушення, оскільки за адресою - місто Дніпро вулиця Січеславська Набережна, 45 розташована будівля, можливість руху по якій виключено. Крім того, оскаржувана постанова не містить посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис.
Додатково ОСОБА_2, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 року зазначив, що інспектор Тригуб В.В. не мав права розглядати справу про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу, оскільки, відповідно до вимог статті 276 КУпАП, такий розгляд повинен здійснюватися за місцезнаходженням уповноваженого на розгляд таких справ органу. На переконання позивача, розгляд справи на місці вчинення правопорушення без надання можливості підготуватися до такого розгляду та скористатися правовою допомого, призвів до порушення його прав, передбачених статтею 268 КУпАП.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Шарапи В.М., Стрелець Т.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 05 грудня 2016 року відповідачем, стосовно позивача, винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 018897, якою його визнано винним за частиною другою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
У постанові зазначено, що 05 грудня 2016 року о 08 год. 25 хв. у місті Дніпро по вулиці Січеславська Набережна, 45, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем "ЗАЗ LANOS", номерний знак "НОМЕР_1", рухаючись у крайній лівій полосі не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.18 (напрямок руху по смугах) рух ліворуч, чим порушив пункт 11.8 та 1.18 Правил дорожнього руху України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечувалася позивачем у судовому засіданні.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в звʼязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обʼєктивне зʼясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обовʼязок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення зʼясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобовʼязані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
За змістом пунктів 8.5. та 8.5.1 ПДР України, дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює. Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Відповідно до пункту 1.18 розділу 34 ПДР України, горизонтальна розмітка 1.18 показує дозволені на перехресті напрямки руху по смугах. Застосовується самостійно або в поєднанні із знаками 5.16, 5.18; розмітка із зображенням тупика наноситься для зазначення того, що поворот на найближчу проїзну частину заборонено; розмітка, яка дозволяє поворот ліворуч з крайньої лівої смуги, дозволяє також розворот.
Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі пʼятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
При вирішенні спору у цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій, встановили що при складенні оскаржуваної постанови інспектором патрульної поліції було допущено описку в частині зазначення пункту ПДР України (11.8 замість 1.18 розділу 34) та частини статті 122 КУпАП, за якою передбачена відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг (ч.2 замість ч.1).
Суди попередніх інстанцій, досліджуючи відеозапис наданий відповідачем, встановили, що ним зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122 КУпАП. При цьому, позивач порушення вимог дорожньої розмітки не заперечував.
Також, судами попередніх інстанцій зазначено, що у судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечував факту вчинення порушення ПДР України, а саме, невиконання ним вимог дорожньої розмітки 1.18 (напрямок руху по смугах) рух ліворуч.
Враховуючи зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення та правомірність винесення оскаржуваної постанови.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності субʼєкта владних повноважень обовʼязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин Верховний Суд погоджується висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2