ПОСТАНОВА
Іменем України
08 травня 2019 року
Київ
справа №812/1576/15
адміністративне провадження №К/9901/11891/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року (головуючий суддя Ястребова Л.В., судді - Ляшенко Д.В., Компанієць І.Д.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області Покиньбороди Юрія Миколайовича про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (далі - ГУ МВС України у Луганській області), голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області Покиньбороди Ю.М., в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: визнати протиправним та скасувати пункт 1.1245 наказу ГУ МВС України у Луганській області від 24 жовтня 2014 року № 3405 "Про покарання окремих співробітників ГУ МВС України у Луганській області"; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України у Луганській області від 4 листопада 2014 року №375 о/с "По особовому складу"; поновити ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ на посаді слідчого Слідчого відділу Перевальського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області; стягнути з відповідача на користь позивача за липень - жовтень та за 4 дні листопада 2014 року.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Луганській області від 24 жовтня 2014 року № 3405 "Про покарання окремих співробітників ГУ МВС України у Луганській області" в частині звільнення з органів внутрішніх справ лейтенанта міліції ОСОБА_2 слідчого Слідчого відділу Перевальського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Луганській області від 4 листопада 2014 року № 375 о/с "По особовому складу" в частині звільнення позивача з посади. Поновлено ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ на посаді слідчого Слідчого відділу Перевальського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року залишити в силі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з липня 2011 року по 31 липня 2014 року працював на посаді слідчого Слідчого відділу у Перевальському районному відділі ГУ МВС України у Луганській області.
Наказом ГУ УМВС України у Луганській області від 22 жовтня 2014 року № 3357 "Про призначення та проведення службового розслідування за фактом невиходу на службу окремих працівників ГУ УМВС України у Луганській області" на підставі вимог пунктів 2.1 та 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року №230 (далі - Інструкція №230), призначено службове розслідування за фактом невиходу на службу окремих працівників ГУ МВС України у Луганській області, за результатами якого складено висновок, затверджений начальником ГУ МВС України у Луганській області генерал-лейтенантом міліції Науменком А.В. 23 жовтня 2014 року.
Під час проведення службового розслідування встановлено, що на виконання вимог службової телеграми (№ВДЗ/2489 від 1 жовтня 2014 року) керівниками МВ-РВ та галузевих служб ГУ МВС до управління кадрового забезпечення направлено списки підлеглих працівників, які не прибули до місця тимчасової дислокації ГУ МВС України, самоусунулись від виконання своїх безпосередніх функціональних обовʼязків, в яких, зокрема, було зазначено позивача. Також у висновку зазначено, що протягом липня-жовтня 2014 року керівники усіх рівнів МВ-РВ та галузевих служб ГУ МВС України у Луганській області неодноразово, у телефонному режимі, інформували підлеглих працівників про необхідність прибуття до тимчасового місця дислокації ГУ МВС України у Луганській області (м. Сватово та Сєвєродонецька) для реєстрації та подальшого проходження служби. Однак, до зазначених місць вказані працівники не прибули, при цьому рапортів про своє звільнення з органів внутрішніх справ України, або інших документів, що підтверджують законність відсутності на робочому місці, до управління кадрового забезпечення ГУ МВС України не надавали, безпосереднє керівництво не попереджали, будь-яких пояснень з приводу не виходу на службу не надавали. Комісією у висновку вказано, що такі дії працівників міліції, зокрема, позивача свідчать про грубе порушення службової дисципліни та про їх недисциплінованість.
Наказом ГУ МВС України у Луганській області від 24 жовтня 2014 року № 3405 "Про покарання окремих співробітників ГУ МВС України у Луганській області" за грубе порушення службової дисципліни, вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ігнорування вимог наказу МВС України від 22 лютого 2012 року №155 "Про затвердження правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України", що виразилось у невиході на службу без поважних причин під час проведення АТО, ігнорування вимог керівництва щодо неналежного виконання службових обовʼязків звільнено з органів внутрішніх справ, зокрема, лейтенанта міліції ОСОБА_2 слідчого Слідчого відділу Перевальського районного відділу за пункту 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Наказом ГУ МВС України у Луганській області від 4 листопада 2014 року № 375 о/с "По особовому складу" відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та на виконання вимог наказу ГУ МВС України у Луганській області від 24 жовтня 2014 року № 3405, позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України (з постановленням на військовий облік) за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Не погоджуючись із вказаними наказами, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про їх скасування та поновлення на посаді.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що порушення процедури проведення службового розслідування у частині позбавлення позивача права надати пояснення щодо неможливості вчасно прибути до місця дислокації, вказує на те, що ГУ МВС України у Луганській області безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем дисципліни без поважних на те причин.
Скасовуючи рішення суду першої та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують вчинення позивачем порушення, а відтак, висновок щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є обґрунтованим. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що діями відповідача права позивача не порушені, оскільки він, прибувши лише у вересні 2015 року до м. Сєвєродонецька, у разі наявності поважних причин своєї відсутності, мав змогу надати докази цього, а також надати усні і письмові пояснення, документи, що стосуються підстав розслідування, зробити заяви, ознайомитися з висновками службового розслідування і матеріалами, зібраними у результаті його проведення, тобто усунути наявні недоліки або оскаржити в установленому порядку прийняте за результатами службового розслідування рішення, чого ним зроблено не було.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обовʼязки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).
Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС, підпорядкованих йому органів і підрозділів, та Присяги.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобовʼязаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.