ПОСТАНОВА
Іменем України
08 травня 2019 року
Київ
справа №338/126/17
провадження №К/9901/23944/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А.,
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 338/126/17
за позовом ОСОБА_1 до командира роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції лейтенанта Гарбара Владислава Валентиновича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою командира роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції лейтенанта Гарбара Владислава Валентиновича на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області, прийняту 6 березня 2017 року у складі головуючого судді - Круль І.В., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду, прийняту 1 червня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Макарика В.Я., суддів: Коваля Р.Й., Глушка І.В.,
І. Суть спору:
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до командира роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції лейтенанта Гарбара Владислава Валентиновича (далі також - відповідач), у якому просив:
1.1. визнати незаконною та скасувати постанову серії ДР №103958 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 25 січня 2017 року щодо накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);
1.2. провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 - закрити у звʼязку з відсутністю складу правопорушення.
2. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 25 січня 2017 року, керуючи автомобілем марки "Тойота", д.н.з. НОМЕР_1, рухався в м. Івано-Франківську по вулиці Незалежності, яка має дві смуги для руху в кожному напрямку. Зробив маневр вліво, включивши покажчик повороту, бо справа був автобус, потім повернув вправо і через 50 м. включив поворот направо і на світлофорі повернув направо. Ніякого порушення ПДР не допустив. На вимогу працівника патрульної поліції зупинив машину. Відповідач, поводячи себе агресивно, необʼєктивно та упереджено, ствердив, начебто він порушив п.9.2.(б) ПДР.
2.1. Оскільки це не відповідало дійсності, працівником патрульної поліції не було представлено жодних доказів порушення ним правил дорожнього руху, позивач висловив свої заперечення. Однак інспектор його пояснення до уваги не взяв та виніс незаконну постанову про накладення адміністративного стягнення.
2.2. Позивач вважає оскаржувану ним постанову незаконною та винесеною інспектором патрульної поліції з допущенням грубих порушень процесуальних норм.
2.3. Так, не розʼяснивши йому положення статті 63 Конституції України, статті 268 КУпАП та позбавивши права надати докази в обґрунтування своїх доводів та пояснень щодо невинуватості, скористатись правовою допомогою, поліцейський виніс постанову та розʼяснив йому лише порядок сплати накладеного на нього адміністративного стягнення.
2.4. Крім того, розглянувши справу про адміністративне правопорушення на місці зупинки керованого ним транспортного засобу, відповідач унеможливив виконання вимог статті 245 КУпАП щодо всебічного, повного і обʼєктивного зʼясування обставин справи.
2.5. Вважав, що під час винесення оскаржуваної ним постанови відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки його автомобіля, в той час як закон дозволяє розглядати справи про адміністративне правопорушення виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений їх розглядати.
2.6. Посилаючись на те, що він не допускав жодних порушень ПДР України, а у винесеній відповідачем постанові відсутнє належне викладення обставин інкримінованого йому правопорушення, не конкретизовано його зміст, просив суд визнати дії відповідача протиправними, а оскаржувану ним постанову - скасувати.
3. Відповідач позов не визнав. Вважає, що ним було прийнято правомірне рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за частиною другою статті 122 КУпАП. Позивачу були розʼяснені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, строки та порядок сплати адміністративного штрафу.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. З постанови командира роти №3 батальйону УПП в м. Івано-Франківську Гарбара В.В. серії ДР №103958 від 25 січня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1, 25 січня 2017 року о 14.30 год. керуючи автомобілем "Тойота", номерний знак НОМЕР_1 в м. Івано-Франківську по вул. Незалежності, що має дві смуги для руху в кожному напрямку, по крайній правій смузі при зміні напрямку руху, а саме - перестроюванні в ліву смугу - не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку, чим порушив підпункт "б" пункту 9.2. ПДР.
5. Відповідно до вказаної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Богородчанський районний суд Івано-Франківської області постановою від 6 березня 2017 року позовні вимоги задовольнив повністю.
6.1. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДР № 103958 від 25 січня 2017 року, винесену командиром роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську лейтенантом поліції Гарбаром В.В. за частиною другою статті 122 КУпАП відносно ОСОБА_1, визнав незаконною та скасував, а провадження у справі закрив за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
7. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 1 червня 2017 року, постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 6 березня 2017 року в частині закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення скасував, в решті постанову залишив без змін.
8. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того що відповідачами не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови та не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, у звʼязку з чим позов є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.
8.1. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки суд адміністративної юрисдикції не наділений повноваженнями закривати провадження у справі про адміністративне правопорушення, постанова Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2017 року в цій частині підлягає скасуванню.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
9. Представник відповідача подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
10. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі представник відповідача наполягає на тому, що позивачем дійсно було вчинено адміністративне правопорушення та справу відносно нього було розглянуто поліцейським з дотриманням вимог чинного законодавства.
11. У скарзі представник відповідача просить рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
12. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
14. На підставі частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субʼєктів владних повноважень.
15. Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
16. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
17. Відповідно до частини пʼятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобовʼязані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
18. За п. 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобовʼязані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
19. Відповідно до п.8.1 Правил дорожнього руху, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
20. Згідно п. 9.2. п.п. "б" ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
21. Частиною другою статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного розʼїзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами звʼязку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.