ПОСТАНОВА
Іменем України
08 травня 2019 року
Київ
справа №813/2091/16
провадження №К/9901/22992/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенко В.М., Білоус О.В.
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Івано - Франківської митниці Державної фіскальної служби про скасування наказів та зобовʼязання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України та Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Грень Н.М.(головуючий), Гулкевич І.З., Клименко О.М., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Ніколіна В.В. (головуючий), Багрія В.М., Качмара В.Я.
І. Суть спору
1. У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України та Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (далі - ДФС України, Івано-Франківська митниця ДФС), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
1.1. визнати незаконним і скасувати наказ ДФС України від 08 червня 2016 року №2283-о "Про припинення державної служби";
1.2. визнати незаконним і скасувати наказ Івано-Франківської митниці ДФС від 09 червня 2016 року №231-к "Про звільнення ОСОБА_1";
1.3. зобовʼязати Державну фіскальну службу України запропонувати та працевлаштувати ОСОБА_1на посаді рівнозначній тій, яку він займав до звільнення.
3. В обґрунтування позову зазначає, що позивачу припинено державну службу на підставі пункту першого частини першої статті 88 Закону України "Про державну службу", у звʼязку із поновленням на посаді особи, яка раніше її займала. Позивач вважає, що припинення державної служби відбулось із порушенням норм чинного законодавства, оскільки йому не було запропоновано інші посади у митних органах. ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. З липня 2003 року ОСОБА_1 перебував на службі в митних органах.
5. Наказом ДФС України від 16 січня 2016 року №52-о ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС, в порядку переведення з Львівської митниці ДФС.
6. Наказом ДФС України від 08 червня 2016 року №2283-о позивачу припинено державну службу на підставі пункту першого частини першої статті 88 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", у звʼязку із поновленням ОСОБА_8 на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС за постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2016 року у справі №813/6010/15.
7. Наказом Івано-Франківської митниці ДФС від 09 червня 2016 року №231-к "Про звільнення ОСОБА_1" заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС ОСОБА_1 визнано таким, що припинив державну службу з 08 червня 2016 року відповідно до пункту першого частини першої статті 88 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ "Про державну службу".
8. Листом Івано-Франківської митниці ДФС від 14 червня 2016 року позивача повідомлено про припинення державної служби з 08 червня 2016 року, у звʼязку із поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, відповідно до пункту першої частини першої статті 88 Закону України "Про державну службу".
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, внаслідок чого:
9.1. визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України від 08 червня 2016 року №2283-о "Про припинення державної служби";
9.2. визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської митниці ДФС від 09 червня 2016 року №231-к "Про звільнення ОСОБА_1".
9.3. зобовʼязано ДФС України запропонувати та працевлаштувати ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку він займав до припинення державної служби 08 червня 2016 року.
10. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачами не виконано вимоги законодавства в частині процедури звільнення працівника, оскільки не запропоновано позивачу рівнозначну посаду у тій же установі, що призвело до порушення прав позивача. Суд першої інстанції також, дійшов висновку, що єдиним правильним способом захисту порушеного права позивача є зобовʼязання ДФС України запропонувати та працевлаштувати позивача і це зобовʼязання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16 вересня 2015 у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність субʼєкта владних повноважень.
11. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року постанова суду першої інстанції скасована в частині зобовʼязання ДФС України запропонувати та працевлаштувати позивача на посаді рівнозначній тій, яку він займав до звільнення. В цій частині прийнято нову постанову, якою поновлено позивача на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС з 08 червня 2016 року. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
12. Суд апеляційної інстанції погодився з правовою позицією суду першої інстанції в частині протиправності спірних наказів, проте дійшов висновку, що порушене право позивача повинно бути відновлене, але не шляхом зобовʼязання ДФС України запропонувати та працевлаштувати позивача на посаді рівнозначній тій, яку він займав до припинення державної служби 08 червня 2016 року, а шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС з 08 червня 2016року.
IV. Касаційне оскарження
13. ДФС України та Івано-Франківської митниця ДФС звернулись з касаційною скаргою, в якій з посиланням на норми чинного законодавства вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не повно зʼясували обставини справи, порушили норми матеріального та процесуального права, у звʼязку з чим, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
14. В обґрунтування касаційної скарги відповідачами зазначено, що при прийнятті спірних наказів відповідачі діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що встановлений чинним законодавством. Вважають, що позивач підлягав негайному звільненню на підставі пункту першого частини першої статті 88 Закону України "Про державну службу", у звʼязку із поновленням за рішення суду працівника, який раніше обіймав цю посаду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
16. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Спірні правовідносини регулюються Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ "Про державну службу" (далі - Закон №889-VІІІ).
21. Відповідно до статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо повʼязані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.