П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 1609/6643/12
Провадження № 14-107цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С. Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» (далі - ТОВ «Консоль ЛТД») в особі ліквідатора на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2012 року (суддя Яковенко Н. Л.) та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2017 року (судді Абрамова П. С., Лобов О. А., Ординська Т. В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Консоль ЛТД» про визнання права власності на квартиру,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що між ним і відповідачем укладений договір пайової участі у фінансуванні будівництва багатоповерхового будинку, згідно з умовами якого позивач вніс на рахунок відповідача кошти у сумі, еквівалентній 41680,00 дол. США. На виконання цього договору після закінчення будівництва сторони підписали акт приймання-передачі, згідно з яким ОСОБА_3 передано спірну квартиру. Разом з тим товариство не виконало свого обов'язку щодо оформлення документів на квартиру відповідно до вимог чинного законодавства, що позбавляє позивача можливості оформити право власності на квартиру. Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником майна, яке набув внаслідок спільної діяльності щодо створення цього майна, а відповідач ухиляється від укладення письмового договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна та його нотаріального посвідчення, і керуючись статтями 317, 328, 361, 364, 392 1130 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визнав за позивачем право власності на це майно.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на норми статті 392 ЦК України як підставу для задоволення позову; в іншій частині рішення залишено без змін. Відхиляючи наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що цей спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства, апеляційний суд виходив з того, що заявник не надав докази на підтвердження того, що у 2012 році господарським судом було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Консоль ЛТД»; норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» стосовно підсудності усіх майнових спорів з вимогами до боржника, щодо якого порушена процедура банкрутства, на які заявник посилається в апеляційній скарзі, набрали чинності 1 січня 2013 року, тобто після вирішення судом спору у справі, яка розглядається.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з неправильного застосування судом положень статті 392 ЦК України, оскільки при вирішенні цього спору підлягають застосуванню правила, які регулюють набуття права власності на новостворене майно на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, оскільки згідно з договором пайової участі у будівництві позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. Житловий будинок, щодо якого між сторонами укладено договір пайової участі у будівництві, уведений в експлуатацію, після чого на виконання умов цього договору ТОВ «Консоль ЛТД» надало ОСОБА_3 квартиру, проте позивач позбавлений права в позасудовому порядку вирішити питання про реєстрацію за собою права власності на новостворений об'єкт, тому визнання судом права власності за позивачем на цю квартиру не суперечить вимогам законодавства та спрямоване на захист його порушеного права.
У травні 2017 року ТОВ «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просило скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2012 року, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2017 року, ухвалити нове рішення про відмову в позові і закрити провадження у справі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд розглянув позов з порушенням правил юрисдикції, оскільки 16 липня 2012 року господарський суд порушив справу про банкрутство ТОВ «Консоль ЛТД» і саме суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника. За таких обставин вимоги позивача підлягають розгляду у порядку господарського судочинства, а суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції. Крім того, суди надали неправильну оцінку змісту правовідносин сторін за договором пайової участі у будівництві; за цим договором позивач не набув право власності на зазначене житло, а набув лише право на пайову участь у будівництві житлового будинку.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У липні 2017 року ОСОБА_3 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні та залишити оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм процесуального права. Зазначив, що 22 жовтня 2013 року ТОВ «Консоль ЛТД» передало будинок АДРЕСА_1 зі свого балансу на баланс об'єднання співвласників цього багатоквартирного будинку, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
У зв'язку з набранням чинності 15 грудня 2017 року Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційну скаргу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2019 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення апеляційним судом правил предметної та суб'єктної юрисдикції (частина шоста статті 403, частина четверта статті 404 ЦПК України).
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2019 року справу прийнято до розгляду.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Під час розгляду справи суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 30 грудня 2008 року № 465 було затверджено акт державної комісії з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, в тому числі житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення на АДРЕСА_1 (1-ша черга). Замовник будівництва - ТОВ «Консоль ЛТД».
Умовами договору пайової участі у будівництві № 0506/369-127 (далі - договір № 0506/369-127), укладеного 29 вересня 2011 року між ТОВ «Консоль ЛТД» (фірма) і ОСОБА_3 (пайовик), визначено, що вони взяли на себе зобов'язання сумісно діяти для досягнення загальної мети: отримання правовстановлюючих документів, проектування, будівництва і введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 (1?ша черга) в м. Полтаві (пункт 1.1 цього договору).
Пайовик зобов'язався внести грошові кошти, загальна сума яких становить еквівалент 41680,00 дол. США, а фірма зобов'язалася після закінчення будівництва зі створеної спільної часткової власності у вигляді нерухомого майна виділити у натурі його частку («частка пайовика») у вигляді однокімнатної квартири № 8 загальною площею 52,10 кв. м на 4 поверсі зазначеного будинку (пункти 3.1, 3.6.1 договору № 0506/369-127).
Факт розподілу учасниками спільної часткової власності і передачі пайовику виділеної в натурі частки оформлюється підписаним сторонами актом про виконання договору № 0506/369-127, який є його невід'ємною частиною (пункт 3.6.1 цього договору).
Свої зобов'язання за договором № 0506/369-127 ОСОБА_3 виконав, сплативши ТОВ «Консоль ЛТД» грошові кошти у повному обсязі, а ТОВ «Консоль ЛТД» на виконання своїх договірних зобов'язань надала ОСОБА_3 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, про що ними складено акт приймання-передачі від 10 січня 2012 року про виконання умов цього договору. Правовстановлюючі документи на квартиру позивачеві не надавались.
ОСОБА_3 звернувся до бюро технічної інвентаризації з метою реєстрації права власності на цю квартиру, проте йому було відмовлено у зв'язку з невідповідністю укладеного договору № 0506/369-127 вимогам чинного законодавства.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статей 4?, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, господарським судам підвідомчі справи про банкрутство, розгляд яких здійснюється у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Господарським судам також підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Щодо посилання у касаційній скарзі на те, що справа повинна розглядатися у порядку господарського судочинства, оскільки Господарським судом Автономної Республіки Крим від 16 липня 2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Консоль ЛТД», Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
На час розгляду справи визначення юрисдикції справи щодо юридичної особи, стосовно якої порушено провадження про банкрутство, було врегульовано статтею 10 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII) та пунктом 7 статті 12 ГПК України.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів передбачені Законом № 2343-XII.
У зв'язку з набранням чинності 19 січня 2013 року (за винятком окремих положень) Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України від 14 травня 1992