Постанова
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 486/1459/17
Провадження № 14-73 цс 19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула матеріали справи за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивачка) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд) на ліквідацію Публічного акціонерного товариства (далі також - ПАТ) «Платинум Банк» (далі також - банк) Ірклієнка Юрія Петровича (далі - уповноважена особа Фонду), Приватного акціонерного товариства (далі також - ПрАТ) «Ренесанс життя» про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору та визнання його таким, що припинив дію у зв'язку з повним виконанням,
за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 квітня 2018 року, ухваленого суддею Далматовою Г. А., та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 9 липня 2018 року, прийняту колегією суддів у складі Серебрякової Т. В., Галущенка О. І., Лисенка П. П.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_3 (представник - адвокат Брагар Артем Андрійович);
відповідачі: уповноважена особа Фонду, ПрАТ «Ренесанс життя».
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 5 грудня 2017 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила:
1.1. Визнати недійсними з моменту укладення умови кредитного договору зі страхуванням життя позичальника та можливістю перенесення платежу (пошта) № 970/8246ECLKB36S11 від 14 квітня 2016 року, укладеного з банком і ПрАТ «Ренесанс життя» (далі - кредитний договір), щодо сплати комісії за надання й обслуговування кредиту, а саме:
1.1.1. Пункт 1.1 - в частині сплати комісії за надання й обслуговування кредиту;
1.1.2. Підпункт «д» пункту 1.2;
1.1.3. Пункти 2.4, 2.7 - у частині сплати комісії за обслуговування кредиту;
1.1.4. Пункт 2.13 - в частині дострокового погашення комісії за обслуговування кредиту та додатку № 1 - графіку платежів до кредитного договору (6) - в частині сплати щомісячної комісії у розмірі 947 грн (далі - оспорювані пункти щодо комісії);
1.2. Визнати недійсним з моменту укладення договору пункт 6.1 Розділу 6 «Порядок вирішення спорів (Третейське застереження)» кредитного договору (далі - третейське застереження);
1.3. Визнати кредитний договір припиненим у зв'язку з його повним виконанням позивачкою.
2. Мотивувала позов такими обставинами :
2.1. 14 квітня 2016 року позивачка уклала кредитний договір, за умовами якого банк надав їй як позичальнику кредит у сумі 43 067,54 грн на умовах, визначених договором, з терміном повернення коштів - 20 липня 2019 року;
2.2. Відповідно до кредитного договору встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту - 947 грн і комісія за надання кредиту - 1 295,10 грн;
2.3. 23 лютого 2017 року Правління Національного банку України прийняло рішення № 95-рш, яким відкликало банківську ліцензію ПАТ «Платинум Банк», а 24 лютого 2017 року Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 743 про початок процедури ліквідації банку з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно і призначення уповноваженої особи Фонду;
2.4. Через зміну 16 березня 2017 року реквізитів банку для погашення заборгованості за кредитним договором, про що позивачка не була повідомлена, вона припинила сплачувати кошти для такого погашення;
2.5. З квітня 2017 року позивачка не мала змоги сплачувати заборгованість з незалежних від неї причин, оскільки через процедуру ліквідації банку у місті Южноукраїнську припинили діяльність його відділення; на телефонні дзвінки представники банку не відповідали; позивачка не могла ані отримати розрахунок заборгованості, ані отримати нові реквізити банку;
2.6. 25 жовтня 2017 року на третій адвокатський запит її представника банк надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, за яким станом на цей день заборгованість становила 49 850,59 грн, із яких: 33 475,95 грн - заборгованість за кредитом; 6 384,93 грн - пеня, 7 576 грн - комісія, а 2 413,71 грн - відсотки (далі - розрахунок);
2.7. Позивачка з розрахунком не погодилась, оскільки з моменту укладення кредитного договору та до початку процедури ліквідації банку вона сплачувала щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 947 грн, а всього за цей період - 8 523 грн, що суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»;
2.8. 8 листопада 2017 року на адресу банку позивачка надіслала вимогу про проведення перерахунку заборгованості та пропозицію укласти додаткову угоду про розірвання кредитного договору у зв'язку з повним його виконанням; у відповідь позивачка отримала відмову;
2.9. 29 листопада 2017 року, маючи намір достроково погасити визнану суму заборгованості, позивачка добровільно сплатила на рахунок банку 27 878,62 грн;
2.10. Пункти кредитного договору щодо сплати комісії вважає несправедливими та такими, що порушують права споживача;
2.11. Закріплення третейського застереження у розділі 6 кредитного договору є порушенням Закону України «Про третейські суди» та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки на час укладення цього договору була встановлена заборона на розгляд третейськими судами такої категорії справ.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 23 квітня 2018 рокуЮжноукраїнський міський суд Миколаївської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково: визнав недійсними оскаржені пункти кредитного договору щодо комісії та третейське застереження; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
4. Мотивував рішення так :
4.1. Уповноважена особа Фонду є належним відповідачем;
4.2. Оскільки у кредитному договорі відсутні відомості, за які саме послуги банку сплачується комісія з обслуговування кредиту, то оскаржені пункти щодо комісії не відповідають приписам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та є недійсними. Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом України постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16;
4.3. Предметом третейського розгляду не може бути вирішення спорів між кредитодавцем і позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору. А тому третейське застереження також слід визнати недійсним;
4.4. Вимога позивачки про визнання кредитного договору припиненим через повне його виконання зумовлюється вимогою про визнання оспорюваних пунктів щодо комісії недійсними.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними підпункту «д» пункту 1.2 та пункту 2.4 кредитного договору уповноважена особа Фонду оскаржила в апеляційному порядку.
6. 9 липня 2018 рокуАпеляційний суд Миколаївської області прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції в оскарженій частині залишив без змін.
7. Мотивував постанову так :
7.1. Спір не має ознак публічно-правового в частині вимог до банку в особі уповноваженої особи Фонду, оскільки він виник з приводу виконання цивільно-правової угоди;
7.2. Суд першої інстанції, застосувавши висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати оскаржені пункти кредитного договору такими, що відповідають приписам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки у них немає переліку, розміру та бази розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. 9 серпня 2018 року уповноважена особа Фонду подала касаційну скаргу.Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
9. 30 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
10. Обґрунтував ухвалу тим, що уповноважена особа Фонду оскаржує заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 9 липня 2018 року, зокрема, з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Уповноважена особа Фонду мотивує касаційну скаргу так :
11.1. Спір не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки позов пред'явлений до уповноваженої особи Фонду, яка у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень. Тому спір має публічно-правовий характер, і його слід розглядати за правилами адміністративного судочинства;
11.2. Суди не врахували приписи частини другої статті 51 ЦПК України, оскільки уповноважена особа Фонду не виступає у спірних правовідносинах як самостійний суб'єкт, а діє від імені банку, і саме банк є належним відповідачем. Вказує на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16;
11.3. Доводи позивачки в частині недійсності окремих положень кредитного договору необґрунтовані, оскільки цей договір позивачка підписала власноруч, що підтверджує її обізнаність і згоду з його умовами та спростовує твердження позивачки про їх несправедливість.
(2) Доводи позивачки
12. 19 листопада 2018 року позивачка подала відзив на касаційну скаргу. Просить її залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
13. Мотивує скаргу так :
13.1. Відповідачем у справі є саме банк в особі уповноваженої особи Фонду;
13.2. Уповноважена особа Фонду намагається ввести суд в оману, що начебто відповідачем є Фонд або його уповноважена особа;
13.3. Суди правильно вважали окремі пункти укладеного кредитного договору такими, що суперечать вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Звертає увагу на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.
(3) Позиція ПрАТ «Ренесанс життя»
14. ПрАТ «Ренесанс життя» відзив на касаційну скаргу не надало.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(1.1) Щодо юрисдикції суду
15. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час звернення до суду, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій або бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
16. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
17. За правилами частини першої статті 17 КАС України у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
18. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
19. ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
20. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
21. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
22. Позивачка звернулася до суду у цій справі з вимогами про визнання оскаржених пунктів кредитного договору щодо комісії та третейського застереження недійсними, а самого кредитного договору - припиненим у зв'язку з повним виконанням зобов'язань позивачкою.
23. ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що за змістом правовідносин цей спір є приватноправовим, оскільки виник з приводу виконання кредитного договору, укладеного позивачкою з банком і ПрАТ «Ренесанс життя».
24. З огляду на те, що Правління Національного банку України відкликало банківську ліцензію ПАТ «Платинум Банк», а Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення про початок процедури ліквідації банку та призначення уповноваженої особи Фонду, спірні правовідносини регулюються приписами ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» й іншими нормативними актами з урахуванням особл