У Х В А Л А
19 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 200/12772/18
Провадження № 14-196 зц 19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі :
судді-доповідача - Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі також - позивачі) на ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі за їхнім позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії і
в с т а н о в и л а:
у серпні 2018 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом.
11 лютого 2019 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, в якій відмовив увідкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивачів на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року.
22 лютого 2019 року електронною поштою до Великої Палати Верховного Суду надійшла подана від імені позивачів касаційна скарга зі сканованими підписами. У скарзі поставлені вимоги про: скасування ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2019 року у справі № 200/12772/18 (провадження № 61-2644ск19); ухвалення рішення на підставі письмових доказів і вчинення необхідних дій щодо однакового застосування норм права у цій справі з урахуванням висновків Верховного Суду України у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2 цс 15; відшкодування збитків, завданих систематичним порушенням норм матеріального та процесуального права відповідачем і судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій; визнання бездіяльності відповідачів і суддів першої, апеляційної та касаційної інстанцій незаконною і такою, що є форс-мажорною обставиною (з метою отримання у Торгово-промисловій палаті України сертифіката для відстрочки виконання договірних зобов'язань).
28 лютого 2019 року ВеликаПалата Верховного Суду постановила ухвалу про повернення вказаної касаційної скарги.
4 квітня 2019 року позивачі подали до Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу про: скасування ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2019 року у справі № 200/12772/18 (провадження № 61-2644ск19); ухвалення рішення на підставі письмових доказів і вчинення необхідних дій щодо однакового застосування норм права у цій справі з урахуванням висновків Верховного Суду України у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2 цс 15; відшкодування збитків, завданих систематичним порушенням норм матеріального та процесуального права відповідачем і судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій; визнання бездіяльності відповідачів і суддів першої, апеляційної та касаційної інстанцій незаконною і такою, що є форс-мажорною обставиною (з метою отримання у Торгово-промисловій палаті України сертифіката для відстрочки виконання договірних зобов'язань).
До зазначеної касаційної скарги позивачі додали спільне клопотання про відновлення строку для її подання, а також заяву із додатковими вимогами до касаційної скарги, а саме: відшкодувати шкоду, завдану бездіяльністю органів судової та виконавчої влади в сумі 18 858,00 грн, а також відшкодувати моральну шкоду у сумі 80 000,00 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.
Вичерпний перелік підстав для передання справи, яка розглядається у касаційному порядку, на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлено статтею 403 ЦПК України. Питання про таке передання згідно зі статтями 403 і 404 цього кодексу вирішує Касаційний циві