Постанова
Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 296/10601/16-ц
провадження № 61-1690св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Вендіно-Захід»,
представник відповідача - Сагат БогданРоманович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 -ОСОБА_5 на постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Григорусь Н. Й., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вендіно-Захід» (далі - ТОВ «Вендіно-Захід») про визнання договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що у травні 2014 року він був прийнятий на роботу на посаду торгового представника у Вінницькій філії ТОВ «Вендіно-Захід». У його посадові обов'язки входило: передача товарів на реалізацію на території Могилів-Подільського району Вінницької області, збір коштів за поставлений товар з торгових точок, які він обслуговував як торговий представник та де реалізовувалася продукція ТОВ «Вендіно-Захід».
Після того, як він пропрацював декілька місяців, посадові особи ТОВ «Вендіно-Захід» почали вимагати від нього укласти договір позики, вказуючи на те, що укладення цього договору є страховкою товариства на випадок можливих зловживань зі сторони торгових агентів у зв'язку з неповерненням коштів за проданий товар.
Оскільки він боявся втратити роботу, то 10 листопада 2014 року уклав з ТОВ «Вендіно-Захід» договір безпроцентної грошової позики, за умовами якого він отримав кошти у розмірі 50 000,00 грн строком на 12 років. Однак, насправді кошти за цим договором він не отримував.
Після звільнення у березні 2016 року з роботи за угодою сторін, ТОВ «Вендіно-Захід» почало вимагати у нього повернення позики за договором від 10 листопада 2014 року у розмірі 50 000,00 грн.
Вказував, що договір позики від 10 листопада 2014 року є фіктивним правочином, оскільки він був вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Крім того, укладення цього договору суперечило його волі, оскільки він був укладений під загрозою звільнення з роботи, коштів за цим правочином він фактично не отримував.
На підставі вказаного та статей 229, 234 ЦК України, ОСОБА_4 просив суд визнати недійсним договір безпроцентної грошової позики від 10 листопада 2014 року, укладений між ним і ТОВ «Вендіно-Захід».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05 грудня 2017 року у складі судді Галасюка Р. А. позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано недійсним з моменту укладання договір безпроцентної грошової позики від 10 листопада 2014 року, укладений між ТОВ «Вендіно-Захід» і ОСОБА_4
Стягнуто з ТОВ «Вендіно-Захід» на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 551,21 грн і витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Рішення мотивоване тим, що оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним, оскільки він був вчинений позивачем проти його справжньої волі внаслідок застосування до нього психічного тиску з боку відповідача, а саме під загрозою звільнення з роботи в ТОВ «Вендіно-Захід».
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Вендіно-Захід» задоволено.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 грудня 2017 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Вендіно-Захід» судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 828,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивна тим, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Оскільки на виконання умов оспорюваного правочину відповідачем були передані кошти, тому цей правочин не може бути визнаний недійсним з підстав його фіктивності. Крім того, позивач у порушення вимог статті 81 ЦПК України не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що договір позики був укладений під впливом психологічного тиску і всупереч його волі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Переглядаючи справу, апеляційний суд не звернув увагу, що підписання договору позики не відповідало внутрішній волі позивача, оскільки він коштів за цим правочином не отримував. При цьому доказів на підтвердження того, що правочин було укладено під впливом психологічного тиску, як цього вимагав апеляційний суд, надати неможливо, оскільки оспорюваний договір позики було укладено при свідках, які є працівниками адміністрації товариства, тому ці обставини не підтвердять. Крім того, апеляційний суд не врахував, що про безгрошовість договору позики свідчить те, що всупереч вимогам податкового законодавства відповідач як податковий агент не сплатив податок з доходів фізичних осіб за свого працівника - позивача у справі.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 підлягає залишенню без задоволення.
Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, я