ПОСТАНОВА
Іменем України
07 травня 2019 року
Київ
справа №803/1157/16
адміністративне провадження №К/9901/3689/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,
розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін адміністративну справу № 803/1157/16 за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою прокуратури Волинської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Сапіги В.П., суддів: Обрізка І.М., Яворського І.О.) від 14 листопада 2016 року, -
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позивач звернувся з адміністративним позовом до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 30.06.2016 року наказом №270к його було звільнено з посади начальника управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури області та з органів прокуратури з 30 червня 2016 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", у звʼязку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. 01 вересня 2016 року Волинський окружний адміністративний суд вирішив:
2.1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відмовити повністю.
3. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач заяви щодо переведення його у новостворений відділ представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень не писав та прокурору області на розгляд не подавав.
14 квітня 2016 року, у звʼязку з ліквідацією управління в якому працював позивач, його було повідомлено про наступне звільнення у звʼязку з скороченням штату та позивачу було запропоновано дві посади в апараті прокуратури області, зокрема - адміністративну посаду начальника відділу підтримання державного обвинувачення в суді прокуратури області та посаду - прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури області. Проте позивач, працювати на зазначених посадах відмовився.
Отже, при реалізації наказу Генерального прокурора України № 27ш від 12 квітня 2016 року було ліквідовано управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури області та скорочено посаду начальника управління, відбулося скорочення штату новоутвореного відділу на 4 одиниці, а чисельність прокурорсько-слідчих працівників апарату прокуратури області на 2 одиниці.
При винесенні рішення суд також врахував, що позивач відмовився від переведення на іншу роботу, а прокурор області не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу в апараті прокуратури області, а тому в задоволенні адміністративного позову позивач до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відмовив повністю.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. 14 листопада 2016 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:
4.1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
4.2. Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 року у справі № 803/58/16 та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.
4.3. Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Волинської області за №270к від 30.06.2016 року про звільнення позивача з посади начальника управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Волинської області.
4.4. Поновити позивача на посаді начальника управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Волинської області з 30.06.2016 року.
4.5. Стягнути з прокуратури Волинської області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 30.06.2016 року по 14.11.2016 року включно в сумі 71709 (сімдесят однієї тисячі сімсот девʼять) гривень 80 копійок, без урахування податків і зборів.
4.6. Постанову суду в частині поновлення позивача на посаді начальника управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Волинської області та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць (15096,80 грн) - допустити до негайного виконання.
5. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав неналежну оцінку обставинам справи, невірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив неправильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
6. 08 грудня 2016 року прокуратура Волинської області (касатор) подав касаційну скаргу.
7. У касаційній скарзі касатор просить:
7.1. Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 року по справі № 876/7286/16 та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 року.
8.2. У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо розгляду справи за участю представника Генеральної прокуратури України.
РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокуратури Волинської області та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2018 року касаційну скаргу прийнято до провадження.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
10.1. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. З набранням 15.07.2015 р. чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р., на виконання статті 14 цього Закону Генеральним прокурором України видано наказ від 12.04.2016 р. № 27ш згідно пункту 1 якого у структурі та штатному розписі прокуратури Волинської області ліквідовано управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури області. До складу управління входили: відділ організації представництва на захист інтересів громадянина або держави; відділ представництва громадян і держави в судах; відділ представництва при виконанні судових рішень, зі штатом 15 оперативних працівників.
12. Згідно пункту 4 вказаного наказу у структурі та штатному розписі прокуратури області утворено відділ представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень, зі штатом 11 працівників в т. ч:начальник відділу-1 одиниця, заступник начальника відділу - 1 одиниця, прокурори відділу 9 одиниць. На підставі вищевказаного наказу загальну штатну чисельність прокурорсько-слідчих працівників апарату прокуратури області в кількості 85 одиниць зменшено на дві одиниці та за їх рахунок введено дві посади прокурорів у Луцькій та Ковельській місцевих прокуратурах.
13. На виконання вимог цього наказу позивач 14.04.2016 р. був попереджений про звільнення із займаної посади згідно пункту першого ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у звʼязку зі змінами в організації виробництва і праці, про що останній в цей день особисто засвідчив своїм підписом та одночасно відмовився від запропонованих посад начальника відділу підтримання державного обвинувачення в суді прокуратури області та прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області.
14. Наказом прокуратури Волинської області №270 к від 30 червня 2016 року позивача звільнено з займаної посади начальника управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури області та з органів прокуратури з 30 червня 2016 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у звʼязку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.
15. Не погоджуючись із своїм звільнення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
16. Конституція України від 28 червня 1996 року
16.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII
17.1. Статтею 51 Закону України "Про прокуратуру" визначено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді. Однією з умов звільнення прокурора з посади згідно пункту 9 частини першої цієї статті є ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
18.1. У пункті 19 Постанови містяться розʼяснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобовʼязані зʼясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.