У Х В А Л А
22 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 826/18877/16 (К/9901/39270/18, К/9901/47836/18)
Провадження № 11-368апп19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача СаприкіноїІ. В.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс Груп" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс Груп", про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просили визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 31 жовтня 2016 року № 2280 "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "Дельта Банк" в частині, що стосується права вимоги за кредитним договором від 27 травня 2011 року № К-3911011, укладеним із ОСОБА_4
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, позов задоволено.
Не погодившись із такими судовими рішеннями, 15 березня 2018 року ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс Груп", а 13 квітня 2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подали до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційні скарги про скасування постанов Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування касаційних скарг, зокрема, ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс Груп" зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули цю справу в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі не стосуються захисту прав чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин. Крім того, скаржники подали до суду касаційної інстанції клопотання про закриття провадження у цій справі з підстав порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року вказану вище справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Цю ухвалу мотивовано тим, що в касаційній скарзі ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс Груп", серед іншого, посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме спірні правовідносини повинні розглядатися у порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Оскільки ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс Груп" оскаржує судові рішення першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
Разом з тим учасники справи просять провести розгляд справи за їх участю.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26 травня 1988 року в справі "Екбатані проти Швеціїї" зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги ст. 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.