ОКРЕМА ДУМКА
Судді Великої Палати Верховного Суду Лященко Н. П.
на постанову від 24 квітня 2019 року
у справі № 509/577/18
провадження № 14-170цс19
Відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) викладаю окрему думку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року (далі - Постанова) у цій справі викладено висновок про те, що позов фізичної особи - члена кооперативу до цього кооперативу (обслуговуючого, незалежно від напряму його діяльності) про визнання недійсним рішення його загальних зборів підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки має ознаки корпоративного спору.
З наведеними висновками не можна погодитися з огляду на таке.
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до обслуговуючого кооперативу з вимогою визнати недійсним рішення, ухвалене загальними зборами його членів 10 грудня 2016 року, яким: надано згоду голові правління Житлово-будівельного кооперативу «Совіньйон?2» (далі - ЖБК «Совіньйон-2») на підписання від імені кооперативу договору купівлі-продажу з Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунсервіс» (далі - ТОВ «Комунсервіс»), предметом якого є магістральний водопровід; змінено склад засновників кооперативу; затверджено нову редакцію статуту ЖБК «Совіньйон-2» з новою назвою - Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Совіньйон?2» (далі - ОК «ЖК «Совіньйон-2»).
В обґрунтування позову ОСОБА_3 послався на те, що він є членом ЖБК «Совіньйон-2», який оскаржуваним рішенням загальних зборів кооперативу перейменовано на ОК «ЖК «Совіньйон-2». Під час придбання житлового будинку та вступу до членів цього кооперативу позивач сплатив цільовий внесок - 15 000 дол. США за проведення інженерних мереж до свого будинку. Ці мережі є власністю кооперативу. 10 грудня 2016 року проведено загальні збори членів ЖБК «Совіньйон-2», на яких вирішено, зокрема, надати згоду на укладення договору купівлі-продажу магістрального водопроводу між кооперативом і ТОВ «Комунсервіс». Позивач вважає, що його права як члена кооперативу порушено, оскільки він має право брати участь у вирішенні питання про зміну власника зазначеного майна, натомість його та більшість інших членів кооперативу не було повідомлено про дату, місце і час проведення загальних зборів, у зв'язку із чим він не зміг взяти в них участь. Загальні збори проведено за відсутності кворуму для прийняття такого рішення, порушено право членів кооперативу на участь у його господарській діяльності.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Разом з тим стаття 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
При визначенні підвідомчості (предметної та суб'єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.
За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).
Стаття 63 ГК України дійсно відносить кооперативні підприємства за способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу - до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.
Разом із тим частиною п'ятою цієї статті встановлено, що корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним